Об интеллектуальной собственности Обучение в области ИС Обеспечение уважения интеллектуальной собственности Информационно-просветительская работа в области ИС ИС для ИС и ИС в области Информация о патентах и технологиях Информация о товарных знаках Информация о промышленных образцах Информация о географических указаниях Информация о новых сортах растений (UPOV) Законы, договоры и судебные решения в области ИС Ресурсы в области ИС Отчеты в области ИС Патентная охрана Охрана товарных знаков Охрана промышленных образцов Охрана географических указаний Охрана новых сортов растений (UPOV) Разрешение споров в области ИС Деловые решения для ведомств ИС Оплата услуг в области ИС Органы по ведению переговоров и директивные органы Сотрудничество в целях развития Поддержка инновационной деятельности Государственно-частные партнерства Инструменты и сервисы на базе ИИ Организация Работа с ВОИС Подотчетность Патенты Товарные знаки Промышленные образцы Географические указания Авторское право Коммерческая тайна Академия ВОИС Практикумы и семинары Защита прав ИС WIPO ALERT Информационно-просветительская работа Международный день ИС Журнал ВОИС Тематические исследования и истории успеха Новости ИС Премии ВОИС Бизнеса Университетов Коренных народов Судебных органов Генетические ресурсы, традиционные знания и традиционные выражения культуры Экономика Финансирование Нематериальные активы Гендерное равенство Глобальное здравоохранение Изменение климата Политика в области конкуренции Цели в области устойчивого развития Передовых технологий Мобильных приложений Спорта Туризма PATENTSCOPE Патентная аналитика Международная патентная классификация ARDI – исследования в интересах инноваций ASPI – специализированная патентная информация Глобальная база данных по брендам Madrid Monitor База данных Article 6ter Express Ниццкая классификация Венская классификация Глобальная база данных по образцам Бюллетень международных образцов База данных Hague Express Локарнская классификация База данных Lisbon Express Глобальная база данных по ГУ База данных о сортах растений PLUTO База данных GENIE Договоры, административные функции которых выполняет ВОИС WIPO Lex – законы, договоры и судебные решения в области ИС Стандарты ВОИС Статистика в области ИС WIPO Pearl (терминология) Публикации ВОИС Страновые справки по ИС Центр знаний ВОИС Серия публикаций ВОИС «Тенденции в области технологий» Глобальный инновационный индекс Доклад о положении в области интеллектуальной собственности в мире PCT – международная патентная система Портал ePCT Будапештская система – международная система депонирования микроорганизмов Мадридская система – международная система товарных знаков Портал eMadrid Cтатья 6ter (гербы, флаги, эмблемы) Гаагская система – система международной регистрации образцов Портал eHague Лиссабонская система – международная система географических указаний Портал eLisbon UPOV PRISMA UPOV e-PVP Administration UPOV e-PVP DUS Exchange Посредничество Арбитраж Вынесение экспертных заключений Споры по доменным именам Система централизованного доступа к результатам поиска и экспертизы (CASE) Служба цифрового доступа (DAS) WIPO Pay Текущий счет в ВОИС Ассамблеи ВОИС Постоянные комитеты График заседаний WIPO Webcast Официальные документы ВОИС Повестка дня в области развития Техническая помощь Учебные заведения в области ИС Поддержка в связи с COVID-19 Национальные стратегии в области ИС Помощь в вопросах политики и законодательной деятельности Центр сотрудничества Центры поддержки технологий и инноваций (ЦПТИ) Передача технологий Программа содействия изобретателям (IAP) WIPO GREEN PAT-INFORMED ВОИС Консорциум доступных книг Консорциум «ВОИС для авторов» WIPO Translate для перевода Система для распознавания речи Помощник по классификации Государства-члены Наблюдатели Генеральный директор Деятельность в разбивке по подразделениям Внешние бюро Вакансии Закупки Результаты и бюджет Финансовая отчетность Надзор
Arabic English Spanish French Russian Chinese
Законы Договоры Решения Просмотреть по юрисдикции

Конституция Украины, Украина

Назад
Предшествующая редакция  Перейти к последней редакции на WIPO Lex
Подробности Подробности Год версии 2006 Даты вступление в силу: 28 июня 1996 г. Принят: 28 июня 1996 г. Тип текста Основное законодательство Предмет Прочее Примечания The Constitution of Ukraine recognizes and protects the intellectual property rights (Chapter II, Articles 41 and 54).

This consolidated text of the Constitution incorporates all the amendments made by Law No. 2222-IV of December 8, 2004.
For the amendments introduced by the said Law No. 2222-IV of December 8, 2004, which entered into force on January 1, 2006, see the following provisions of the consolidated text:
- Chapter IV, Articles 76-78;
- Chapter V, Articles 81-83 & 85;
- Chapter VI, Articles 113-116 & 120;
- Chapter VII, Article 121-122;
- Chapter XI, Article 141.

Имеющиеся тексты

Основной текст(-ы) Смежный текст(ы)
Основной(ые) текст(ы) Основной(ые) текст(ы) Украинский Конституція України        

КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ

( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1996, N 30, ст. 141 )

{ Текст Конституції України відповідає тексту, що існував до внесення змін Законом "Про внесення змін до Конституції України" N 2222-IV ( 2222-15 ) від 08.12.2004 }

{ Закон N 2222-IV ( 2222-15 ) від 08.12.2004 "Про внесення змін до Конституції України" визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), у зв'язку з порушенням конституційної процедури його розгляду та прийняття. Див. Рішення Конституційного Суду N 20-рп/2010 ( v020p710-10 ) від 30.09.2010 }

{ Офіційне тлумачення до Конституції див. в Рішеннях Конституційного Суду N 1-зп ( v001p710-97 ) від 13.05.97 N 4-зп ( v004p710-97 ) від 03.10.97 N 6-зп ( v006p710-97 ) від 25.11.97 N 9-зп ( v009p710-97 ) від 25.12.97 N 8-рп/98 ( v008p710-98 ) від 09.06.98 N 11-рп/98 ( v011p710-98 ) від 07.07.98 N 1-рп/99 ( v001p710-99 ) від 09.02.99 N 4-рп/99 ( v004p710-99 ) від 19.05.99 N 7-рп/99 ( v007p710-99 ) від 06.07.99 N 9-рп/99 ( v009p710-99 ) від 27.10.99 N 10-рп/99 ( v010p710-99 ) від 14.12.99 N 4-рп/2000 ( v004p710-00 ) від 11.04.2000 N 6-рп/2000 ( v006p710-00 ) від 19.04.2000 N 13-рп/2000 ( v013p710-00 ) від 16.11.2000 N 15-рп/2000 ( v015p710-00 ) від 14.12.2000 N 2-рп/2001 ( v002p710-01 ) від 28.03.2001 N 4-рп/2001 ( v004p710-01 ) від 19.04.2001 N 5-рп/2001 ( v005p710-01 ) від 17.05.2001 N 7-рп/2001 ( v007p710-01 ) від 30.05.2001 N 11-рп/2001 ( v011p710-01 ) від 13.07.2001 N 14-рп/2001 ( v014p710-01 ) від 16.10.2001 N 4-рп/2002 ( v004p710-02 ) від 20.03.2002 N 7-рп/2002 ( v007p710-02 ) від 27.03.2002 N 8-рп/2002 ( v008p710-02 ) від 07.05.2002 N 10-рп/2002 ( v010p710-02 ) від 29.05.2002 N 12-рп/2002 ( v012p710-02 ) від 18.06.2002 N 15-рп/2002 ( v015p710-02 ) від 09.07.2002 N 16-рп/2002 ( v016p710-02 ) від 17.10.2002 N 17-рп/2002 ( v017p710-02 ) від 17.10.2002 N 2-рп/2003 ( v002p710-03 ) від 28.01.2003 N 5-рп/2003 ( v005p710-03 ) від 05.03.2003 N 12-рп/2003 ( v012p710-03 ) від 26.06.2003 N 16-рп/2003 ( v016p710-03 ) від 14.10.2003 N 19-рп/2003 ( v019p710-03 ) від 10.12.2003 N 21-рп/2003 ( v021p710-03 ) від 25.12.2003 N 22-рп/2003 ( v022p710-03 ) від 25.12.2003 N 5-рп/2004 ( v005p710-04 ) від 04.03.2004 N 11-рп/2004 ( v011p710-04 ) від 19.05.2004 N 19-рп/2004 ( v019p710-04 ) від 01.12.2004 N 6-рп/2005 ( v006p710-05 ) від 05.10.2005 N 9-рп/2005 ( v009p710-05 ) від 13.10.2005}

{ Офіційне тлумачення до Конституції див. в Рішеннях Конституційного Суду N 11-рп/2007 ( va11p710-07 ) від 11.12.2007 N 12-рп/2007 ( va12p710-07 ) від 11.12.2007 N 5-рп/2008 ( v005p710-08 ) від 02.04.2008 N 6-рп/2008 ( v006p710-08 ) від 16.04.2008 N 12-рп/2008 ( v012p710-08 ) від 25.06.2008 N 16-рп/2008 ( v016p710-08 ) від 17.09.2008 N 23-рп/2008 ( v023p710-08 ) від 15.10.2008 N 26-рп/2008 ( v026p710-08 ) від 27.11.2008 N 6-рп/2009 ( v006p710-09 ) від 26.02.2009 N 7-рп/2009 ( v007p710-09 ) від 16.04.2009 N 8-рп/2009 ( v008p710-09 ) від 28.04.2009 N 23-рп/2009 ( v023p710-09 ) від 30.09.2009 N 7-рп/2010 ( v007p710-10 ) від 11.03.2010 N 8-рп/2010 ( v008p710-10 ) від 11.03.2010 N 11-рп/2010 ( v011p710-10 ) від 06.04.2010 }

Верховна Рада України від імені Українського народу -громадян України всіх національностей,

виражаючи суверенну волю народу,

спираючись на багатовікову історію українськогодержавотворення і на основі здійсненого українською нацією, усімУкраїнським народом права на самовизначення,

дбаючи про забезпечення прав і свобод людини та гідних умов її життя,

піклуючись про зміцнення громадянської злагоди на земліУкраїни,

прагнучи розвивати і зміцнювати демократичну, соціальну,правову державу,

усвідомлюючи відповідальність перед Богом, власною совістю, попередніми, нинішнім та прийдешніми поколіннями,

керуючись Актом проголошення незалежності України від 24серпня 1991 року ( 1427-12 ), схваленим 1 грудня 1991 року всенародним голосуванням,

приймає цю Конституцію - Основний Закон України.

Р о з д і л I

ЗАГАЛЬНІ ЗАСАДИ

Стаття 1. Україна є суверенна і незалежна, демократична,соціальна, правова держава.

Стаття 2. Суверенітет України поширюється на всю її територію.

Україна є унітарною державою.

Територія України в межах існуючого кордону є цілісною інедоторканною.

Стаття 3. Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність,недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст іспрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиноюза свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свободлюдини є головним обов'язком держави.

Стаття 4. В Україні існує єдине громадянство. Підставинабуття і припинення громадянства України визначаються законом.

Стаття 5. Україна є республікою.

Носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державноївлади та органи місцевого самоврядування.

{ Офіційне тлумачення положення частини другої статті 5 див. вРішеннях Конституційного Суду N 6-рп/2005 ( v006p710-05 ) від 05.10.2005, N 6-рп/2008 ( v006p710-08 ) від 16.04.2008 }

Право визначати і змінювати конституційний лад в Україніналежить виключно народові і не може бути узурповане державою, їїорганами або посадовими особами.

{ Офіційне тлумачення положення частини третьої статті 5 див. вРішеннях Конституційного Суду N 6-рп/2005 ( v006p710-05 ) від 05.10.2005, N 6-рп/2008 ( v006p710-08 ) від 16.04.2008 }

Ніхто не може узурпувати державну владу.

{ Офіційне тлумачення положення частини четвертої статті 5 див. в Рішенні Конституційного Суду N 6-рп/2005 ( v006p710-05 ) від 05.10.2005 }

Стаття 6. Державна влада в Україні здійснюється на засадах їїподілу на законодавчу, виконавчу та судову.

Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюютьсвої повноваження у встановлених цією Конституцією межах івідповідно до законів України.

Стаття 7. В Україні визнається і гарантується місцевесамоврядування.

Стаття 8. В Україні визнається і діє принцип верховенстваправа.

Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та іншінормативно-правові акти приймаються на основі Конституції Україниі повинні відповідати їй.

Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянинабезпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Стаття 9. Чинні міжнародні договори, згода на обов'язковістьяких надана Верховною Радою України, є частиною національногозаконодавства України.

Укладення міжнародних договорів, які суперечать КонституціїУкраїни, можливе лише після внесення відповідних змін доКонституції України.

Стаття 10. Державною мовою в Україні є українська мова.

{ Офіційне тлумачення частини першої статті 10 див. в РішенніКонституційного Суду N 10-рп/99 ( v010p710-99 ) від 14.12.99 }

Держава забезпечує всебічний розвиток і функціонуванняукраїнської мови в усіх сферах суспільного життя на всій територіїУкраїни.

В Україні гарантується вільний розвиток, використання ізахист російської, інших мов національних меншин України.

Держава сприяє вивченню мов міжнародного спілкування.

Застосування мов в Україні гарантується Конституцією Українита визначається законом.

Стаття 11. Держава сприяє консолідації та розвитковіукраїнської нації, її історичної свідомості, традицій і культури,а також розвиткові етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності всіх корінних народів і національних меншин України.

Стаття 12. Україна дбає про задоволеннянаціонально-культурних і мовних потреб українців, які проживаютьза межами держави.

Стаття 13. Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та іншіприродні ресурси, які знаходяться в межах території України,природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської)економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органидержавної влади та органи місцевого самоврядування в межах,визначених цією Конституцією.

Кожний громадянин має право користуватися природнимиоб'єктами права власності народу відповідно до закону.

Власність зобов'язує. Власність не повинна використовуватисяна шкоду людині і суспільству.

Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів прававласності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

Стаття 14. Земля є основним національним багатством, щоперебуває під особливою охороною держави.

Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключновідповідно до закону.

Стаття 15. Суспільне життя в Україні ґрунтується на засадахполітичної, економічної та ідеологічної багатоманітності.

Жодна ідеологія не може визнаватися державою як обов'язкова.

Цензура заборонена.

Держава гарантує свободу політичної діяльності, незабороненої Конституцією і законами України.

Стаття 16. Забезпечення екологічної безпеки і підтриманняекологічної рівноваги на території України, подолання наслідківЧорнобильської катастрофи - катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу є обов'язком держави.

Стаття 17. Захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки єнайважливішими функціями держави, справою всього Українськогонароду.

Оборона України, захист її суверенітету, територіальноїцілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.

Забезпечення державної безпеки і захист державного кордонуУкраїни покладаються на відповідні військові формування таправоохоронні органи держави, організація і порядок діяльностіяких визначаються законом.

Збройні Сили України та інші військові формування ніким неможуть бути використані для обмеження прав і свобод громадян або зметою повалення конституційного ладу, усунення органів влади чиперешкоджання їх діяльності.

Держава забезпечує соціальний захист громадян України, якіперебувають на службі у Збройних Силах України та в іншихвійськових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

На території України забороняється створення і функціонуваннябудь-яких збройних формувань, не передбачених законом.

На території України не допускається розташування іноземнихвійськових баз.

Стаття 18. Зовнішньополітична діяльність України спрямованана забезпечення її національних інтересів і безпеки шляхом підтримання мирного і взаємовигідного співробітництва з членамиміжнародного співтовариства за загальновизнаними принципами інормами міжнародного права.

Стаття 19. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що непередбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування,їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межахповноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законамиУкраїни. { Офіційне тлумачення положення частини другої статті 19див. в Рішенні Конституційного Суду України N 7-рп/2009 ( v007p710-09 ) від 16.04.2009 }

Стаття 20. Державними символами України є Державний Прапор України, Державний Герб України і Державний Гімн України.

Державний Прапор України - стяг із двох рівновеликих горизонтальних смуг синього і жовтого кольорів.

Великий Державний Герб України встановлюється з урахуванням малого Державного Герба України та герба Війська Запорізькогозаконом, що приймається не менш як двома третинами відконституційного складу Верховної Ради України.

Головним елементом великого Державного Герба України є Знак Княжої Держави Володимира Великого (малий Державний Герб України).

Державний Гімн України - національний гімн на музику М. Вербицького із словами, затвердженими законом, що приймається неменш як двома третинами від конституційного складу Верховної Ради України.

Опис державних символів України та порядок їх використаннявстановлюються законом, що приймається не менш як двома третинамивід конституційного складу Верховної Ради України.

Столицею України є місто Київ.

Р о з д і л II

ПРАВА, СВОБОДИ ТА ОБОВ'ЯЗКИ ЛЮДИНИ І ГРОМАДЯНИНА

Стаття 21. Усі люди є вільні і рівні у своїй гідності таправах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.

Стаття 22. Права і свободи людини і громадянина, закріпленіцією Конституцією, не є вичерпними.

Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бутискасовані.

При прийнятті нових законів або внесенні змін до чиннихзаконів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав ісвобод.

Стаття 23. Кожна людина має право на вільний розвиток своєїособистості, якщо при цьому не порушуються права і свободи іншихлюдей, та має обов'язки перед суспільством, в якому забезпечується вільний і всебічний розвиток її особистості.

Стаття 24. Громадяни мають рівні конституційні права ісвободи та є рівними перед законом.

Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольорушкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі,етнічного та соціального походження, майнового стану, місцяпроживання, за мовними або іншими ознаками.

Рівність прав жінки і чоловіка забезпечується: наданнямжінкам рівних з чоловіками можливостей у громадсько-політичній і культурній діяльності, у здобутті освіти і професійній підготовці,у праці та винагороді за неї; спеціальними заходами щодо охоронипраці і здоров'я жінок, встановленням пенсійних пільг; створенням умов, які дають жінкам можливість поєднувати працю з материнством;правовим захистом, матеріальною і моральною підтримкою материнстваі дитинства, включаючи надання оплачуваних відпусток та іншихпільг вагітним жінкам і матерям.

Стаття 25. Громадянин України не може бути позбавленийгромадянства і права змінити громадянство.

Громадянин України не може бути вигнаний за межі України абовиданий іншій державі.

Україна гарантує піклування та захист своїм громадянам, які перебувають за її межами.

Стаття 26. Іноземці та особи без громадянства, що перебуваютьв Україні на законних підставах, користуються тими самими правамиі свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяниУкраїни, - за винятками, встановленими Конституцією, законами чиміжнародними договорами України.

Іноземцям та особам без громадянства може бути наданопритулок у порядку, встановленому законом.

Стаття 27. Кожна людина має невід'ємне право на життя.

Ніхто не може бути свавільно позбавлений життя. Обов'язокдержави - захищати життя людини.

Кожен має право захищати своє життя і здоров'я, життя іздоров'я інших людей від протиправних посягань.

Стаття 28. Кожен має право на повагу до його гідності.

Ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому,нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чипокаранню.

Жодна людина без її вільної згоди не може бути підданамедичним, науковим чи іншим дослідам.

Стаття 29. Кожна людина має право на свободу та особистунедоторканність.

Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартоюінакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та впорядку, встановлених законом.

У разі нагальної необхідності запобігти злочинові чи йогоперепинити уповноважені на те законом органи можуть застосуватитримання особи під вартою як тимчасовий запобіжний захід,обґрунтованість якого протягом сімдесяти двох годин має бутиперевірена судом. Затримана особа негайно звільняється, якщопротягом сімдесяти двох годин з моменту затримання їй не врученовмотивованого рішення суду про тримання під вартою.

Кожному заарештованому чи затриманому має бути невідкладноповідомлено про мотиви арешту чи затримання, роз'яснено його правата надано можливість з моменту затримання захищати себе особистота користуватися правовою допомогою захисника.

Кожний затриманий має право у будь-який час оскаржити в суді своє затримання.

Про арешт або затримання людини має бути негайно повідомленородичів заарештованого чи затриманого.

Стаття 30. Кожному гарантується недоторканність житла.

Не допускається проникнення до житла чи до іншого володінняособи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як завмотивованим рішенням суду.

У невідкладних випадках, пов'язаних із врятуванням життялюдей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину, можливий інший, встановленийзаконом, порядок проникнення до житла чи до іншого володінняособи, проведення в них огляду і обшуку.

Стаття 31. Кожному гарантується таємниця листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції. Виняткиможуть бути встановлені лише судом у випадках, передбаченихзаконом, з метою запобігти злочинові чи з'ясувати істину під часрозслідування кримінальної справи, якщо іншими способами одержати інформацію неможливо.

Стаття 32. Ніхто не може зазнавати втручання в його особистеі сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крімвипадків, визначених законом, і лише в інтересах національноїбезпеки, економічного добробуту та прав людини.

Кожний громадянин має право знайомитися в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, установах і організаціяхз відомостями про себе, які не є державною або іншою захищеноюзаконом таємницею.

Кожному гарантується судовий захист права спростовуватинедостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та прававимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням,зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірноїінформації.

Стаття 33. Кожному, хто на законних підставах перебуває натериторії України, гарантується свобода пересування, вільний вибірмісця проживання, право вільно залишати територію України, завинятком обмежень, які встановлюються законом.

Громадянин України не може бути позбавлений права вбудь-який час повернутися в Україну.

Стаття 34. Кожному гарантується право на свободу думки іслова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.

Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати іпоширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересахнаціональної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорониздоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей,для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно,або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.

Стаття 35. Кожен має право на свободу світогляду івіросповідання. Це право включає свободу сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, безперешкодно відправлятиодноособово чи колективно релігійні культи і ритуальні обряди, вести релігійну діяльність.

Здійснення цього права може бути обмежене законом лише вінтересах охорони громадського порядку, здоров'я і моральностінаселення або захисту прав і свобод інших людей.

Церква і релігійні організації в Україні відокремлені віддержави, а школа - від церкви. Жодна релігія не може бути визнанадержавою як обов'язкова.

Ніхто не може бути увільнений від своїх обов'язків переддержавою або відмовитися від виконання законів за мотивами релігійних переконань. У разі якщо виконання військового обов'язкусуперечить релігійним переконанням громадянина, виконання цьогообов'язку має бути замінене альтернативною (невійськовою) службою.

Стаття 36. Громадяни України мають право на свободуоб'єднання у політичні партії та громадські організації дляздійснення і захисту своїх прав і свобод та задоволенняполітичних, економічних, соціальних, культурних та іншихінтересів, за винятком обмежень, встановлених законом в інтересахнаціональної безпеки та громадського порядку, охорони здоров'янаселення або захисту прав і свобод інших людей.

Політичні партії в Україні сприяють формуванню і вираженнюполітичної волі громадян, беруть участь у виборах. Членамиполітичних партій можуть бути лише громадяни України. Обмеженнящодо членства у політичних партіях встановлюються виключно цієюКонституцією і законами України.

Громадяни мають право на участь у професійних спілках з метоюзахисту своїх трудових і соціально-економічних прав та інтересів. Професійні спілки є громадськими організаціями, що об'єднуютьгромадян, пов'язаних спільними інтересами за родом їх професійноїдіяльності. Професійні спілки утворюються без попереднього дозволуна основі вільного вибору їх членів. Усі професійні спілки маютьрівні права. Обмеження щодо членства у професійних спілкахвстановлюються виключно цією Конституцією і законами України.

Ніхто не може бути примушений до вступу в будь-яке об'єднання громадян чи обмежений у правах за належність чи неналежність дополітичних партій або громадських організацій.

Усі об'єднання громадян рівні перед законом.

Стаття 37. Утворення і діяльність політичних партій тагромадських організацій, програмні цілі або дії яких спрямовані наліквідацію незалежності України, зміну конституційного ладунасильницьким шляхом, порушення суверенітету і територіальної цілісності держави, підрив її безпеки, незаконне захопленнядержавної влади, пропаганду війни, насильства, на розпалюванняміжетнічної, расової, релігійної ворожнечі, посягання на права ісвободи людини, здоров'я населення, забороняються.

Політичні партії та громадські організації не можуть мативоєнізованих формувань.

Не допускається створення і діяльність організаційнихструктур політичних партій в органах виконавчої та судової влади івиконавчих органах місцевого самоврядування, військовихформуваннях, а також на державних підприємствах, у навчальнихзакладах та інших державних установах і організаціях.

Заборона діяльності об'єднань громадян здійснюється лише всудовому порядку.

Стаття 38. Громадяни мають право брати участь в управліннідержавними справами, у всеукраїнському та місцевих референдумах,вільно обирати і бути обраними до органів державної влади таорганів місцевого самоврядування.

( Офіційне тлумачення положення частини першої статті 38 див. вРішенні Конституційного Суду N 7-рп/99 ( v007p710-99 ) від 06.07.99 )

Громадяни користуються рівним правом доступу до державноїслужби, а також до служби в органах місцевого самоврядування.

Стаття 39. Громадяни мають право збиратися мирно, без зброї іпроводити збори, мітинги, походи і демонстрації, про проведенняяких завчасно сповіщаються органи виконавчої влади чи органимісцевого самоврядування.

{ Офіційне тлумачення положення частини першої статті 39 див. вРішенні Конституційного Суду N 4-рп/2001 ( v004p710-01 ) від 19.04.2001 }

Обмеження щодо реалізації цього права може встановлюватисясудом відповідно до закону і лише в інтересах національної безпеки та громадського порядку - з метою запобігання заворушенням чизлочинам, для охорони здоров'я населення або захисту прав і свободінших людей.

Стаття 40. Усі мають право направляти індивідуальні чиколективні письмові звернення або особисто звертатися до органівдержавної влади, органів місцевого самоврядування та посадових іслужбових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення ідати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Стаття 41. Кожен має право володіти, користуватися ірозпоряджатися своєю власністю, результатами своєїінтелектуальної, творчої діяльності.

Право приватної власності набувається в порядку, визначеномузаконом.

Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватисяоб'єктами права державної та комунальної власності відповідно дозакону.

Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.Право приватної власності є непорушним.

Примусове відчуження об'єктів права приватної власності можебути застосоване лише як виняток з мотивів суспільноїнеобхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, таза умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об'єктів з наступним повнимвідшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чинадзвичайного стану.

Конфіскація майна може бути застосована виключно за рішеннямсуду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Використання власності не може завдавати шкоди правам,свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршуватиекологічну ситуацію і природні якості землі.

Стаття 42. Кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.

Підприємницька діяльність депутатів, посадових і службовихосіб органів державної влади та органів місцевого самоврядуванняобмежується законом.

Держава забезпечує захист конкуренції у підприємницькій діяльності. Не допускаються зловживання монопольним становищем наринку, неправомірне обмеження конкуренції та недобросовіснаконкуренція. Види і межі монополії визначаються законом.

Держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяєдіяльності громадських організацій споживачів.

Стаття 43. Кожен має право на працю, що включає можливістьзаробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Держава створює умови для повного здійснення громадянамиправа на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії тароду трудової діяльності, реалізовує програмипрофесійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадріввідповідно до суспільних потреб.

Використання примусової праці забороняється. Не вважаєтьсяпримусовою працею військова або альтернативна (невійськова)служба, а також робота чи служба, яка виконується особою завироком чи іншим рішенням суду або відповідно до законів провоєнний і про надзвичайний стан.

Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці,на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Використання праці жінок і неповнолітніх на небезпечних дляїхнього здоров'я роботах забороняється.

Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Стаття 44. Ті, хто працює, мають право на страйк для захистусвоїх економічних і соціальних інтересів.

Порядок здійснення права на страйк встановлюється законом зурахуванням необхідності забезпечення національної безпеки, охорони здоров'я, прав і свобод інших людей.

Ніхто не може бути примушений до участі або до неучасті устрайку.

Заборона страйку можлива лише на підставі закону.

Стаття 45. Кожен, хто працює, має право на відпочинок.

Це право забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку,а також оплачуваної щорічної відпустки, встановленням скороченогоробочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченоїтривалості роботи у нічний час.

Максимальна тривалість робочого часу, мінімальна тривалістьвідпочинку та оплачуваної щорічної відпустки, вихідні та святковідні, а також інші умови здійснення цього права визначаютьсязаконом.

Стаття 46. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової аботимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіттяз незалежних від них обставин, а також у старості та в іншихвипадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов'язковим державнимсоціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян,підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та іншихджерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що єосновним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, ненижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Стаття 47. Кожен має право на житло. Держава створює умови,за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбатийого у власність або взяти в оренду.

Громадянам, які потребують соціального захисту, житлонадається державою та органами місцевого самоврядування безоплатноабо за доступну для них плату відповідно до закону.

Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як напідставі закону за рішенням суду.

Стаття 48. Кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло.

Стаття 49. Кожен має право на охорону здоров'я, медичнудопомогу та медичне страхування.

Охорона здоров'я забезпечується державним фінансуванням відповідних соціально-економічних, медико-санітарних і оздоровчо-профілактичних програм.

Держава створює умови для ефективного і доступного для всіхгромадян медичного обслуговування. У державних і комунальних закладах охорони здоров'я медична допомога надається безоплатно;існуюча мережа таких закладів не може бути скорочена. Державасприяє розвиткові лікувальних закладів усіх форм власності.

{ Офіційне тлумачення положення частини третьої статті 49 див. в Рішенні Конституційного Суду N 10-рп/2002 ( v010p710-02 ) від 29.05.2002 }

Держава дбає про розвиток фізичної культури і спорту,забезпечує санітарно-епідемічне благополуччя.

Стаття 50. Кожен має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього правашкоди.

Кожному гарантується право вільного доступу до інформації простан довкілля, про якість харчових продуктів і предметів побуту, атакож право на її поширення. Така інформація ніким не може бутизасекречена.

Стаття 51. Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки ічоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі тасім'ї.

Батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття. Повнолітні діти зобов'язані піклуватися про своїх непрацездатнихбатьків.

Сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняютьсядержавою.

Стаття 52. Діти рівні у своїх правах незалежно відпоходження, а також від того, народжені вони у шлюбі чи поза ним.

Будь-яке насильство над дитиною та її експлуатаціяпереслідуються за законом.

Утримання та виховання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, покладається на державу. Держава заохочує і підтримує благодійницьку діяльність щодо дітей.

Стаття 53. Кожен має право на освіту.

Повна загальна середня освіта є обов'язковою.

Держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; розвиток дошкільної,повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти, різних форм навчання; надання державних стипендій та пільг учням і студентам.

{ Офіційне тлумачення положень частини третьої статті 53 див. вРішенні Конституційного Суду N 5-рп/2004 ( v005p710-04 ) від 04.03.2004 }

Громадяни мають право безоплатно здобути вищу освіту в державних і комунальних навчальних закладах на конкурсній основі.

Громадянам, які належать до національних меншин, відповіднодо закону гарантується право на навчання рідною мовою чи навивчення рідної мови у державних і комунальних навчальних закладахабо через національні культурні товариства.

Стаття 54. Громадянам гарантується свобода літературної,художньої, наукової і технічної творчості, захист інтелектуальноївласності, їхніх авторських прав, моральних і матеріальнихінтересів, що виникають у зв'язку з різними видами інтелектуальноїдіяльності.

Кожний громадянин має право на результати своєїінтелектуальної, творчої діяльності; ніхто не може використовувати або поширювати їх без його згоди, за винятками, встановленимизаконом.

Держава сприяє розвиткові науки, встановленню науковихзв'язків України зі світовим співтовариством.

Культурна спадщина охороняється законом.

Держава забезпечує збереження історичних пам'яток та іншихоб'єктів, що становлять культурну цінність, вживає заходів дляповернення в Україну культурних цінностей народу, які знаходятьсяза її межами.

Стаття 55. Права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

{ Офіційне тлумачення частини першої статті 55 див. в РішенніКонституційного Суду N 9-зп ( v009p710-97 ) від 25.12.97 }

Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дійчи бездіяльності органів державної влади, органів місцевогосамоврядування, посадових і службових осіб.

{ Офіційне тлумачення частини другої статті 55 див. в РішенніКонституційного Суду N 6-зп ( v006p710-97 ) від 25.11.97 }

Кожен має право звертатися за захистом своїх прав до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.

Кожен має право після використання всіх національних засобівправового захисту звертатися за захистом своїх прав і свобод довідповідних міжнародних судових установ чи до відповідних органів міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна.

Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправнихпосягань.

Стаття 56. Кожен має право на відшкодування за рахунокдержави чи органів місцевого самоврядування матеріальної таморальної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чибездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні нимисвоїх повноважень.

Стаття 57. Кожному гарантується право знати свої права іобов'язки.

Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов'язки громадян, мають бути доведені до відома населення упорядку, встановленому законом.

Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов'язки громадян, не доведені до відома населення у порядку,встановленому законом, є нечинними.

Стаття 58. Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують абоскасовують відповідальність особи.

{ Офіційне тлумачення чистини першої статті 58 див. в РішенніКонституційного Суду N 1-рп/99 ( v001p710-99 ) від 09.02.99 }

Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчиненняне визнавалися законом як правопорушення.

{ Офіційне тлумачення статті 58 див. в Рішеннях КонституційногоСуду N 1-зп ( v001p710-97 ) від 13.05.97, N 6-рп/2000 ( v006p710-00 ) від 19.04.2000 }

Стаття 59. Кожен має право на правову допомогу. У випадках,передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен євільним у виборі захисника своїх прав.

{ Офіційне тлумачення частини першої статті 59 див. в РішенніКонституційного Суду N 13-рп/2000 ( v013p710-00 ) від 16.11.00 } { Офіційне тлумачення положення частини першої статті 59 "коженмає право на правову допомогу" див. в Рішенні Конституційного Суду N 23-рп/2009 ( v023p710-09 ) від 30.09.2009 }

Для забезпечення права на захист від обвинувачення та наданняправової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державнихорганах в Україні діє адвокатура.

{ Офіційне тлумачення частини другої статті 59 див. в Рішенні Конституційного Суду N 13-рп/2000 ( v013p710-00 ) від 16.11.00 } { Офіційне тлумачення положення частини другої статті 59 "для ...надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та іншихдержавних органах в Україні діє адвокатура" див. в РішенніКонституційного Суду N 23-рп/2009 ( v023p710-09) від 30.09.2009 }

Стаття 60. Ніхто не зобов'язаний виконувати явно злочиннірозпорядження чи накази.

За віддання і виконання явно злочинного розпорядження чи наказу настає юридична відповідальність.

Стаття 61. Ніхто не може бути двічі притягнений до юридичноївідповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Стаття 62. Особа вважається невинуватою у вчиненні злочину іне може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не будедоведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вирокомсуду.

Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержанихнезаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щододоведеності вини особи тлумачаться на її користь.

У разі скасування вироку суду як неправосудного держававідшкодовує матеріальну і моральну шкоду, завдану безпідставнимзасудженням.

Стаття 63. Особа не несе відповідальності за відмову даватипоказання або пояснення щодо себе, членів сім'ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом.

Підозрюваний, обвинувачений чи підсудний має право на захист.

Засуджений користується всіма правами людини і громадянина,за винятком обмежень, які визначені законом і встановлені вироком суду.

Стаття 64. Конституційні права і свободи людини і громадянинане можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених КонституцієюУкраїни.

В умовах воєнного або надзвичайного стану можутьвстановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи,передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56,57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.

{ Офіційне тлумачення статті 64 див. в Рішенні Конституційного Суду N 9-зп ( v009p710-97 ) від 25.12.97 }

Стаття 65. Захист Вітчизни, незалежності та територіальноїцілісності України, шанування її державних символів є обов'язкомгромадян України.

Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Стаття 66. Кожен зобов'язаний не заподіювати шкоду природі,культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.

Стаття 67. Кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори впорядку і розмірах, встановлених законом.

Усі громадяни щорічно подають до податкових інспекцій замісцем проживання декларації про свій майновий стан та доходи заминулий рік у порядку, встановленому законом.

Стаття 68. Кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права ісвободи, честь і гідність інших людей.

Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

Р о з д і л III

ВИБОРИ. РЕФЕРЕНДУМ

Стаття 69. Народне волевиявлення здійснюється через вибори,референдум та інші форми безпосередньої демократії.

{ Офіційне тлумачення положень статті 69 див. в РішенніКонституційного Суду N 6-рп/2008 ( v006p710-08 ) від 16.04.2008 }

Стаття 70. Право голосу на виборах і референдумах маютьгромадяни України, які досягли на день їх проведення вісімнадцятироків.

Не мають права голосу громадяни, яких визнано судомнедієздатними.

Стаття 71. Вибори до органів державної влади та органівмісцевого самоврядування є вільними і відбуваються на основізагального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємногоголосування.

Виборцям гарантується вільне волевиявлення.

Стаття 72. Всеукраїнський референдум призначається ВерховноюРадою України або Президентом України відповідно до їхніхповноважень, встановлених цією Конституцією.

Всеукраїнський референдум проголошується за народною ініціативою на вимогу не менш як трьох мільйонів громадян України,які мають право голосу, за умови, що підписи щодо призначенняреферендуму зібрано не менш як у двох третинах областей і не меншяк по сто тисяч підписів у кожній області.

{ Офіційне тлумачення положень частини другої статті 72 див. вРішенні Конституційного Суду N 6-рп/2008 ( v006p710-08 ) від 16.04.2008 }

Стаття 73. Виключно всеукраїнським референдумом вирішуютьсяпитання про зміну території України.

Стаття 74. Референдум не допускається щодо законопроектів зпитань податків, бюджету та амністії.

Р о з д і л IV

ВЕРХОВНА РАДА УКРАЇНИ

Стаття 75. Єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України.

{ Офіційне тлумачення положень статті 75 див. в РішенніКонституційного Суду N 17-рп/2002 ( v017p710-02) від 17.10.2002 }

Стаття 76. Конституційний склад Верховної Ради України -чотириста п'ятдесят народних депутатів України, які обираються наоснові загального, рівного і прямого виборчого права шляхомтаємного голосування строком на чотири роки.

Народним депутатом України може бути громадянин України, якийна день виборів досяг двадцяти одного року, має право голосу іпроживає в Україні протягом останніх п'яти років.

Не може бути обраним до Верховної Ради України громадянин,який має судимість за вчинення умисного злочину, якщо ця судимістьне погашена і не знята у встановленому законом порядку. { Текст взято з сайту ВPУ }

Повноваження народних депутатів України визначаютьсяКонституцією та законами України

{ Стаття 76 в редакції, що діяла до внесення змін ЗакономN 2222-IV ( 2222-15 ) від 08.12.2004. Див. Рішення КонституційногоСуду N 20-рп/2010 ( v020p710-10 ) від 30.09.2010 }

Стаття 77. Чергові вибори до Верховної Ради Українивідбуваються в останню неділю березня четвертого року повноваженьВерховної Ради України.

Позачергові вибори до Верховної Ради України призначаютьсяПрезидентом України і проводяться в період шістдесяти днів з дняопублікування рішення про дострокове припинення повноваженьВерховної Ради України.

Порядок проведення виборів народних депутатів Українивстановлюється законом.

{ Стаття 77 в редакції, що діяла до внесення змін ЗакономN 2222-IV ( 2222-15 ) від 08.12.2004. Див. Рішення КонституційногоСуду N 20-рп/2010 ( v020p710-10 ) від 30.09.2010 }

Стаття 78. Народні депутати України здійснюють своїповноваження на постійній основі.

Народні депутати України не можуть мати іншогопредставницького мандата чи бути на державній службі.

{ Офіційне тлумачення частини другої статті 78 див. в РішенніКонституційного Суду N 1-зп ( v001p710-97 ) від 13.05.97 }

Вимоги щодо несумісності депутатського мандата з іншимивидами діяльності встановлюються законом.

{ Офіційне тлумачення частини третьої статті 78 див. в РішенніКонституційного Суду N 1-зп ( v001p710-97 ) від 13.05.97 } { Стаття 78 в редакції, що діяла до внесення змін ЗакономN 2222-IV ( 2222-15 ) від 08.12.2004. Див. Рішення КонституційногоСуду N 20-рп/2010 ( v020p710-10 ) від 30.09.2010 }

Стаття 79. Перед вступом на посаду народні депутати Українискладають перед Верховною Радою України таку присягу:

"Присягаю на вірність Україні. Зобов'язуюсь усіма своїмидіями боронити суверенітет і незалежність України, дбати про благо Вітчизни і добробут Українського народу.

Присягаю додержуватися Конституції України та законівУкраїни, виконувати свої обов'язки в інтересах усіхспіввітчизників".

Присягу зачитує найстарший за віком народний депутат Україниперед відкриттям першої сесії новообраної Верховної Ради України,після чого депутати скріплюють присягу своїми підписами під їїтекстом.

Відмова скласти присягу має наслідком втрату депутатського мандата.

Повноваження народних депутатів України починаються з моментускладення присяги.

{ Офіційне тлумачення статті 79 див. в Рішенні КонституційногоСуду N 1-зп ( v001p710-97 ) від 13.05.97 }

Стаття 80. Народним депутатам України гарантується депутатська недоторканність.

{ Офіційне тлумачення положень частин першої статті 80 див. вРішенні Конституційного Суду N 12-рп/2003 ( v012p710-03 ) від 26.06.2003 }

Народні депутати України не несуть юридичної відповідальності за результати голосування або висловлювання у парламенті та йогоорганах, за винятком відповідальності за образу чи наклеп.

Народні депутати України не можуть бути без згоди ВерховноїРади України притягнені до кримінальної відповідальності, затримані чи заарештовані.

{ Офіційне тлумачення положень частини третьої статті 80 див. вРішеннях Конституційного Суду N 9-рп/99 ( v009p710-99 ) від 27.10.99, N 12-рп/2003 ( v012p710-03 ) від 26.06.2003 }

Стаття 81. Повноваження народних депутатів Україниприпиняються одночасно з припиненням повноважень Верховної РадиУкраїни.

Повноваження народного депутата України припиняютьсядостроково у разі:

1) складення повноважень за його особистою заявою;

2) набрання законної сили обвинувальним вироком щодо нього;

3) визнання його судом недієздатним або безвісно відсутнім;

4) припинення його громадянства або виїзду на постійнепроживання за межі України;

5) смерті.

Рішення про дострокове припинення повноважень народногодепутата України приймається більшістю від конституційного складуВерховної Ради України.

{ Офіційне тлумачення частини третьої статті 81 див. в Рішенні Конституційного Суду N 1-зп ( v001p710-97 ) від 13.05.97 }

У разі невиконання вимоги щодо несумісності депутатськогомандата з іншими видами діяльності повноваження народного депутатаУкраїни припиняються достроково на підставі закону за рішенням суду.

{ Офіційне тлумачення частини четвертої статті 81 див. в РішенніКонституційного Суду N 1-зп ( v001p710-97 ) від 13.05.97 } { Стаття 81 в редакції, що діяла до внесення змін ЗакономN 2222-IV ( 2222-15 ) від 08.12.2004.Див. Рішення Конституційного Суду N 20-рп/2010 ( v020p710-10 ) від 30.09.2010 }

Стаття 82. Верховна Рада України працює сесійно.

Верховна Рада України є повноважною за умови обрання не меншяк двох третин від її конституційного складу.

Верховна Рада України збирається на першу сесію не пізнішеніж на тридцятий день після офіційного оголошення результатіввиборів.

Перше засідання Верховної Ради України відкриває найстаршийза віком народний депутат України.

Порядок роботи Верховної Ради України встановлюєтьсяКонституцією України та законом про регламент Верховної РадиУкраїни.

{ Офіційне тлумачення положень статті 82 див. в РішенніКонституційного Суду N 17-рп/2002 ( v017p710-02) від 17.10.2002 } { Стаття 82 в редакції, що діяла до внесення змін ЗакономN 2222-IV ( 2222-15 ) від 08.12.2004. Див. Рішення КонституційногоСуду N 20-рп/2010 ( v020p710-10 ) від 30.09.2010 }

Стаття 83. Чергові сесії Верховної Ради України починаються першого вівторка лютого і першого вівторка вересня кожного року.

Позачергові сесії Верховної Ради України, із зазначеннямпорядку денного, скликаються Головою Верховної Ради України навимогу не менш як третини народних депутатів України від конституційного складу Верховної Ради України або на вимогуПрезидента України.

У разі введення воєнного чи надзвичайного стану в УкраїніВерховна Рада України збирається у дводенний строк без скликання.

У разі закінчення строку повноважень Верховної Ради Українипід час дії воєнного чи надзвичайного стану її повноваженняпродовжуються до дня першого засідання першої сесії Верховної РадиУкраїни, обраної після скасування воєнного чинадзвичайного стану. { Стаття 83 в редакції, що діяла до внесення змін ЗакономN 2222-IV ( 2222-15 ) від 08.12.2004. Див. Рішення КонституційногоСуду N 20-рп/2010 ( v020p710-10 ) від 30.09.2010 }

Стаття 84. Засідання Верховної Ради України проводяться відкрито. Закрите засідання проводиться за рішенням більшості відконституційного складу Верховної Ради України.

Рішення Верховної Ради України приймаються виключно на їїпленарних засіданнях шляхом голосування.

{ Офіційне тлумачення частин другої статті 84 див. в РішенняхКонституційного Суду N 11-рп/98 ( v011p710-98) від 07.07.98, N 16-рп/2003 ( v016p710-03 ) від 14.10.2003 }

Голосування на засіданнях Верховної Ради України здійснюєтьсянародним депутатом України особисто.

{ Офіційне тлумачення частин третьої статті 84 див. в РішенніКонституційного Суду N 11-рп/98 ( v011p710-98 ) від 07.07.98 } { Офіційне тлумачення положень статті 84 див. в РішенніКонституційного Суду N 17-рп/2002 ( v017p710-02) від 17.10.2002 }

Стаття 85. До повноважень Верховної Ради України належить:

1) внесення змін до Конституції України в межах і порядку,передбачених розділом XIII цієї Конституції;

2) призначення всеукраїнського референдуму з питань, визначених статтею 73 цієї Конституції;

3) прийняття законів;

4) затвердження Державного бюджету України та внесення зміндо нього; контроль за виконанням Державного бюджету України,прийняття рішення щодо звіту про його виконання;

5) визначення засад внутрішньої і зовнішньої політики;

6) затвердження загальнодержавних програм економічного,науково-технічного, соціального, національно-культурного розвитку, охорони довкілля;

7) призначення виборів Президента України у строки,передбачені цією Конституцією;

8) заслуховування щорічних та позачергових послань ПрезидентаУкраїни про внутрішнє і зовнішнє становище України;

9) оголошення за поданням Президента України стану війни і укладення миру, схвалення рішення Президента України провикористання Збройних Сил України та інших військових формувань уразі збройної агресії проти України;

10) усунення Президента України з поста в порядку особливоїпроцедури (імпічменту), встановленому статтею 111 цієїКонституції;

11) розгляд і прийняття рішення щодо схвалення Програмидіяльності Кабінету Міністрів України;

12) надання згоди на призначення Президентом УкраїниПрем'єр-міністра України;

13) здійснення контролю за діяльністю Кабінету МіністрівУкраїни відповідно до цієї Конституції;

14) затвердження рішень про надання Україною позик іекономічної допомоги іноземним державам та міжнародним організаціям, а також про одержання Україною від іноземних держав,банків і міжнародних фінансових організацій позик, не передбаченихДержавним бюджетом України, здійснення контролю за їхвикористанням;

15) призначення чи обрання на посади, звільнення з посад,надання згоди на призначення і звільнення з посад осіб у випадках,передбачених цією Конституцією;

16) призначення на посади та звільнення з посад Голови таінших членів Рахункової палати;

17) призначення на посаду та звільнення з посадиУповноваженого Верховної Ради України з прав людини;заслуховування його щорічних доповідей про стан дотримання тазахисту прав і свобод людини в Україні;

18) призначення на посаду та звільнення з посади ГоловиНаціонального банку України за поданням Президента України;

19) призначення та звільнення половини складу РадиНаціонального банку України;

20) призначення половини складу Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення;

21) призначення на посаду та припинення повноважень членівЦентральної виборчої комісії за поданням Президента України;

22) затвердження загальної структури, чисельності, визначенняфункцій Збройних Сил України, Служби безпеки України, іншихутворених відповідно до законів України військових формувань, атакож Міністерства внутрішніх справ України;

23) схвалення рішення про надання військової допомоги іншимдержавам, про направлення підрозділів Збройних Сил України доіншої держави чи про допуск підрозділів збройних сил інших державна територію України;

24) надання згоди на призначення на посади та звільнення зпосад Президентом України Голови Антимонопольного комітету України, Голови Фонду державного майна України, Голови Державногокомітету телебачення і радіомовлення України;

25) надання згоди на призначення Президентом України напосаду Генерального прокурора України; висловлення недовіри Генеральному прокуророві України, що має наслідком його відставкуз посади;

26) призначення третини складу Конституційного Суду України;

27) обрання суддів безстроково;

28) дострокове припинення повноважень Верховної Ради Автономної Республіки Крим за наявності висновку КонституційногоСуду України про порушення нею Конституції України або законівУкраїни; призначення позачергових виборів до Верховної РадиАвтономної Республіки Крим;

29) утворення і ліквідація районів, встановлення і зміна межрайонів і міст, віднесення населених пунктів до категорії міст,найменування і перейменування населених пунктів і районів;

( Офіційне тлумачення пункту 29 частини першої статті 85 див. вРішенні Конституційного суду N 11-рп/2001 ( v011p710-01 ) від 13.07.2001 )

30) призначення чергових та позачергових виборів до органівмісцевого самоврядування;

31) затвердження протягом двох днів з моменту зверненняПрезидента України указів про введення воєнного чи надзвичайногостану в Україні або в окремих її місцевостях, про загальну абочасткову мобілізацію, про оголошення окремих місцевостей зонаминадзвичайної екологічної ситуації;

32) надання у встановлений законом строк згоди на обов'язковість міжнародних договорів України та денонсаціяміжнародних договорів України;

33) здійснення парламентського контролю у межах, визначенихцією Конституцією;

34) прийняття рішення про направлення запиту до Президента України на вимогу народного депутата України, групи народнихдепутатів чи комітету Верховної Ради України, попередньопідтриману не менш як однією третиною від конституційного складуВерховної Ради України; ( Офіційне тлумачення пункту 34 частинипершої статті 85 див. в Рішенні Конституційного Суду N 16-рп/2003 ( v016p710-03 ) від 14.10.2003 )

35) призначення на посаду та звільнення з посади керівникаапарату Верховної Ради України; затвердження кошторису Верховної Ради України та структури її апарату;

36) затвердження переліку об'єктів права державної власності,що не підлягають приватизації; визначення правових засад вилученняоб'єктів права приватної власності.

Верховна Рада України здійснює інші повноваження, яківідповідно до Конституції України віднесені до її відання.

{ Стаття 85 в редакції, що діяла до внесення змін ЗакономN 2222-IV ( 2222-15 ) від 08.12.2004. Див. Рішення КонституційногоСуду N 20-рп/2010 ( v020p710-10 ) від 30.09.2010 }

Стаття 86. Народний депутат України має право на сесіїВерховної Ради України звернутися із запитом до органів ВерховноїРади України, до Кабінету Міністрів України, до керівників іншихорганів державної влади та органів місцевого самоврядування, атакож до керівників підприємств, установ і організацій,розташованих на території України, незалежно від їхпідпорядкування і форм власності.

{ Офіційне тлумачення положень частини першої статті 86 див. в Рішеннях Конституційного Суду N 4-рп/99 ( v004p710-99 ) від 19.05.99, N 4-рп/2000 ( v004p710-00 ) від 11.04.2000, N 4-рп/2002 ( v004p710-02 ) від 20.03.2002, N 5-рп/2003 ( v005p710-03 ) від 05.03.2003, N 16-рп/2003 ( v016p710-03 ) від 14.10.2003 }

Керівники органів державної влади та органів місцевогосамоврядування, підприємств, установ і організацій зобов'язаніповідомити народного депутата України про результати розгляду йогозапиту.

Стаття 87. Верховна Рада України за пропозицією не менш якоднієї третини народних депутатів України від її конституційногоскладу може розглянути питання про відповідальність КабінетуМіністрів України та прийняти резолюцію недовіри Кабінетові Міністрів України більшістю від конституційного складу ВерховноїРади України.

Питання про відповідальність Кабінету Міністрів України неможе розглядатися Верховною Радою України більше одного разупротягом однієї чергової сесії, а також протягом року післясхвалення Програми діяльності Кабінету Міністрів України.

{ Стаття 87 в редакції, що діяла до внесення змін ЗакономN 2222-IV ( 2222-15 ) від 08.12.2004. Див. Рішення КонституційногоСуду N 20-рп/2010 ( v020p710-10 ) від 30.09.2010 }

Стаття 88. Верховна Рада України обирає зі свого складуГолову Верховної Ради України, Першого заступника і заступникаГолови Верховної Ради України та відкликає їх.

Голова Верховної Ради України:

1) веде засідання Верховної Ради України;

2) організовує підготовку питань до розгляду на засіданняхВерховної Ради України;

3) підписує акти, прийняті Верховною Радою України;

4) представляє Верховну Раду України у зносинах з іншими органами державної влади України та органами влади інших держав;

5) організовує роботу апарату Верховної Ради України.

Голова Верховної Ради України здійснює повноваження,передбачені цією Конституцією, у порядку, встановленому законом про регламент Верховної Ради України.

{ Стаття 88 в редакції, що діяла до внесення змін ЗакономN 2222-IV ( 2222-15 ) від 08.12.2004. Див. Рішення КонституційногоСуду N 20-рп/2010 ( v020p710-10 ) від 30.09.2010 }

Стаття 89. Верховна Рада України затверджує перелік комітетівВерховної Ради України, обирає голів цих комітетів.

Комітети Верховної Ради України здійснюють законопроектнуроботу, готують і попередньо розглядають питання, віднесені доповноважень Верховної Ради України.

{ Офіційне тлумачення положень частини другої статті 89 див. вРішенні Конституційного суду N 5-рп/2003 ( v005p710-03 ) від 05.03.2003 }

Верховна Рада України у межах своїх повноважень можестворювати тимчасові спеціальні комісії для підготовки іпопереднього розгляду питань.

Верховна Рада України для проведення розслідування з питань,що становлять суспільний інтерес, створює тимчасові слідчікомісії, якщо за це проголосувала не менш як одна третина відконституційного складу Верховної Ради України.

Висновки і пропозиції тимчасових слідчих комісій не євирішальними для слідства і суду.

Організація і порядок діяльності комітетів Верховної Ради України, її тимчасових спеціальних і тимчасових слідчих комісійвстановлюються законом.

{ Стаття 89 в редакції, що діяла до внесення змін ЗакономN 2222-IV ( 2222-15 ) від 08.12.2004. Див. Рішення КонституційногоСуду N 20-рп/2010 ( v020p710-10 ) від 30.09.2010 }

Стаття 90. Повноваження Верховної Ради України припиняються удень відкриття першого засідання Верховної Ради України новогоскликання.

Президент України може достроково припинити повноваженняВерховної Ради України, якщо протягом тридцяти днів однієїчергової сесії пленарні засідання не можуть розпочатися.

{ Офіційне тлумачення положень частини другої статті 90 див. вРішенні Конституційного Суду N 11-рп/2004 ( v011p710-04 ) від 19.05.2004 }

Повноваження Верховної Ради України, що обрана напозачергових виборах, проведених після дострокового припиненняПрезидентом України повноважень Верховної Ради Українипопереднього скликання, не можуть бути припинені протягом одного року з дня її обрання.

Повноваження Верховної Ради України не можуть бути достроковоприпинені в останні шість місяців строку повноважень ПрезидентаУкраїни.

{ Стаття 90 в редакції, що діяла до внесення змін Законом N 2222-IV ( 2222-15 ) від 08.12.2004. Див. Рішення КонституційногоСуду N 20-рп/2010 ( v020p710-10 ) від 30.09.2010 }

Стаття 91. Верховна Рада України приймає закони, постанови таінші акти більшістю від її конституційного складу, крім випадків, передбачених цією Конституцією.

{ Офіційне тлумачення положень статті 91 див. в РішенняхКонституційного Суду N 17-рп/2002 ( v017p710-02) від 17.10.2002, N 16-рп/2003 ( v016p710-03 ) від 14.10.2003 }

Стаття 92. Виключно законами України визначаються:

1) права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав ісвобод; основні обов'язки громадянина;

2) громадянство, правосуб'єктність громадян, статус іноземцівта осіб без громадянства;

3) права корінних народів і національних меншин;

4) порядок застосування мов;

5) засади використання природних ресурсів, виключної(морської) економічної зони, континентального шельфу, освоєннякосмічного простору, організації та експлуатації енергосистем, транспорту і зв'язку;

6) основи соціального захисту, форми і види пенсійногозабезпечення; засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім'ї,охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти,культури і охорони здоров'я; екологічної безпеки;

7) правовий режим власності;

8) правові засади і гарантії підприємництва; правилаконкуренції та норми антимонопольного регулювання;

9) засади зовнішніх зносин, зовнішньоекономічної діяльності,митної справи;

10) засади регулювання демографічних та міграційних процесів;

11) засади утворення і діяльності політичних партій, іншихоб'єднань громадян, засобів масової інформації;

12) організація і діяльність органів виконавчої влади, основидержавної служби, організації державної статистики та інформатики;

13) територіальний устрій України;

{ Офіційне тлумачення пункту 13 частини першої статті 92 див. вРішенні Конституційного Суду N 11-рп/2001 ( v011p710-01 ) від 13.07.2001 }

14) судоустрій, судочинство, статус суддів, засади судовоїекспертизи, організація і діяльність прокуратури, органів дізнанняі слідства, нотаріату, органів і установ виконання покарань; основи організації та діяльності адвокатури;

15) засади місцевого самоврядування;

16) статус столиці України; спеціальний статус інших міст;

17) основи національної безпеки, організації Збройних СилУкраїни і забезпечення громадського порядку;

18) правовий режим державного кордону;

19) правовий режим воєнного і надзвичайного стану, зоннадзвичайної екологічної ситуації;

20) організація і порядок проведення виборів і референдумів;

21) організація і порядок діяльності Верховної Ради України,статус народних депутатів України;

22) засади цивільно-правової відповідальності; діяння, які єзлочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями,та відповідальність за них.

{ Офіційне тлумачення положення пункту 22 частини першої статті 92див. в Рішенні Конституційного Суду N 7-рп/2001 ( v007p710-01 ) від 30.05.2001 }

Виключно законами України встановлюються:

1) Державний бюджет України і бюджетна система України; система оподаткування, податки і збори; засади створення іфункціонування фінансового, грошового, кредитного таінвестиційного ринків; статус національної валюти, а також статусіноземних валют на території України; порядок утворення і погашення державного внутрішнього і зовнішнього боргу; порядоквипуску та обігу державних цінних паперів, їх види і типи;

2) порядок направлення підрозділів Збройних Сил України доінших держав; порядок допуску та умови перебування підрозділів збройних сил інших держав на території України;

3) одиниці ваги, міри і часу; порядок встановлення державнихстандартів;

4) порядок використання і захисту державних символів;

5) державні нагороди;

6) військові звання, дипломатичні ранги та інші спеціальнізвання;

7) державні свята;

8) порядок утворення і функціонування вільних та іншихспеціальних зон, що мають економічний чи міграційний режим,відмінний від загального.

Законом України оголошується амністія.

Стаття 93. Право законодавчої ініціативи у Верховній РадіУкраїни належить Президентові України, народним депутатам України,Кабінету Міністрів України і Національному банку України.

{ Офіційне тлумачення частини першої статті 93 див. в РішенніКонституційного Суду N 5-рп/2001 ( v005p710-01 ) від 17.05.2001 }

Законопроекти, визначені Президентом України як невідкладні,розглядаються Верховною Радою України позачергово.

{ Офіційне тлумачення положення частини другої статті 93 див. вРішенні Конституційного Суду N 2-рп/2001 ( v002p710-01 ) від 28.03.2001 } { Стаття 93 в редакції, що діяла до внесення змін ЗакономN 2222-IV ( 2222-15 ) від 08.12.2004. Див. Рішення Конституційного Суду N 20-рп/2010 ( v020p710-10 ) від 30.09.2010 }

Стаття 94. Закон підписує Голова Верховної Ради України іневідкладно направляє його Президентові України.

Президент України протягом п'ятнадцяти днів після отриманнязакону підписує його, беручи до виконання, та офіційно оприлюднюєйого або повертає закон зі своїми вмотивованими і сформульованимипропозиціями до Верховної Ради України для повторного розгляду.

{ Офіційне тлумачення частини другої статті 94 див. в Рішеннях Конституційного Суду N 11-рп/98 ( v011p710-98) від 07.07.98, N 6-рп/2008 ( v006p710-08 ) від 16.04.2008 }

У разі якщо Президент України протягом встановленого строкуне повернув закон для повторного розгляду, закон вважається схваленим Президентом України і має бути підписаний та офіційнооприлюднений.

Якщо під час повторного розгляду закон буде знову прийнятийВерховною Радою України не менш як двома третинами від їїконституційного складу, Президент України зобов'язаний його підписати та офіційно оприлюднити протягом десяти днів.

{ Офіційне тлумачення частини четвертої статті 94 див. в РішенніКонституційного Суду N 11-рп/98 ( v011p710-98 ) від 07.07.98 }

Закон набирає чинності через десять днів з дня його офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самим законом,але не раніше дня його опублікування.

{ Офіційне тлумачення частини п'ятої статті 94 див. в РішенніКонституційного Суду N 4-зп ( v004p710-97 ) від 03.10.97 } { Стаття 94 в редакції, що діяла до внесення змін ЗакономN 2222-IV ( 2222-15 ) від 08.12.2004. Див. Рішення КонституційногоСуду N 20-рп/2010 ( v020p710-10 ) від 30.09.2010 }

Стаття 95. Бюджетна система України будується на засадах справедливого і неупередженого розподілу суспільного багатства міжгромадянами і територіальними громадами.

Виключно законом про Державний бюджет України визначаютьсябудь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.

Держава прагне до збалансованості бюджету України.

{ Офіційне тлумачення положення частини третьої статті 95 див. вРішенні Конституційного Суду N 26-рп/2008 ( v026p710-08 ) від 27.11.2008 }

Регулярні звіти про доходи і видатки Державного бюджетуУкраїни мають бути оприлюднені.

Стаття 96. Державний бюджет України затверджується щорічноВерховною Радою України на період з 1 січня по 31 грудня, а заособливих обставин - на інший період.

Кабінет Міністрів України не пізніше 15 вересня кожного рокуподає до Верховної Ради України проект закону про Державний бюджетУкраїни на наступний рік. Разом із проектом закону подаєтьсядоповідь про хід виконання Державного бюджету України поточного року.

Стаття 97. Кабінет Міністрів України відповідно до законуподає до Верховної Ради України звіт про виконання Державногобюджету України.

Поданий звіт має бути оприлюднений.

Стаття 98. Контроль за використанням коштів Державногобюджету України від імені Верховної Ради України здійснюєРахункова палата.

{ Стаття 98 в редакції, що діяла до внесення змін ЗакономN 2222-IV ( 2222-15 ) від 08.12.2004. Див. Рішення Конституційного Суду N 20-рп/2010 ( v020p710-10 ) від 30.09.2010 }

Стаття 99. Грошовою одиницею України є гривня.

Забезпечення стабільності грошової одиниці є основноюфункцією центрального банку держави - Національного банку України.

Стаття 100. Рада Національного банку України розробляєосновні засади грошово-кредитної політики та здійснює контроль заїї проведенням.

Правовий статус Ради Національного банку України визначаєтьсязаконом.

Стаття 101. Парламентський контроль за додержаннямконституційних прав і свобод людини і громадянина здійснюєУповноважений Верховної Ради України з прав людини.

Р о з д і л V

ПРЕЗИДЕНТ УКРАЇНИ

Стаття 102. Президент України є главою держави і виступає відїї імені.

Президент України є гарантом державного суверенітету,територіальної цілісності України, додержання Конституції України,прав і свобод людини і громадянина.

Стаття 103. Президент України обирається громадянами Українина основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхомтаємного голосування строком на п'ять років.

Президентом України може бути обраний громадянин України,який досяг тридцяти п'яти років, має право голосу, проживає вУкраїні протягом десяти останніх перед днем виборів років таволодіє державною мовою.

Одна й та сама особа не може бути Президентом України більшеніж два строки підряд.

{ Офіційне тлумачення до частини третьої статті 103 див. в РішенніКонституційного Суду N 22-рп/2003 ( v022p710-03) від 25.12.2003 }

Президент України не може мати іншого представницькогомандата, обіймати посаду в органах державної влади або в об'єднаннях громадян, а також займатися іншою оплачуваною абопідприємницькою діяльністю чи входити до складу керівного органуабо наглядової ради підприємства, що має на меті одержанняприбутку.

Чергові вибори Президента України проводяться в останнюнеділю жовтня п'ятого року повноважень Президента України. У разідострокового припинення повноважень Президента України вибориПрезидента України проводяться в період дев'яноста днів з дняприпинення повноважень.

Порядок проведення виборів Президента України встановлюєтьсязаконом.

{ Стаття 103 в редакції, що діяла до внесення змін ЗакономN 2222-IV ( 2222-15 ) від 08.12.2004. Див. Рішення КонституційногоСуду N 20-рп/2010 ( v020p710-10 ) від 30.09.2010 }

Стаття 104. Новообраний Президент України вступає на пост непізніше ніж через тридцять днів після офіційного оголошеннярезультатів виборів, з моменту складення присяги народові наурочистому засіданні Верховної Ради України.

Приведення Президента України до присяги здійснює ГоловаКонституційного Суду України.

Президент України складає таку присягу:

"Я, (ім'я та прізвище), волею народу обраний ПрезидентомУкраїни, заступаючи на цей високий пост, урочисто присягаю навірність Україні. Зобов'язуюсь усіма своїми справами боронитисуверенітет і незалежність України, дбати про благо Вітчизни ідобробут Українського народу, обстоювати права і свободи громадян,додержуватися Конституції України і законів України, виконуватисвої обов'язки в інтересах усіх співвітчизників, підноситиавторитет України у світі".

Президент України, обраний на позачергових виборах, складаєприсягу у п'ятиденний строк після офіційного оголошення результатів виборів.

{ Офіційне тлумачення положень статті 104 див. в РішенніКонституційного Суду N 17-рп/2002 ( v017p710-02) від 17.10.2002 }

Стаття 105. Президент України користується правом недоторканності на час виконання повноважень.

{ Офіційне тлумачення частини першої статті 105 див. в РішенніКонституційного Суду N 19-рп/2003 ( v019p710-03) від 10.12.2003 }

За посягання на честь і гідність Президента України винні особи притягаються до відповідальності на підставі закону.

Звання Президента України охороняється законом і зберігаєтьсяза ним довічно, якщо тільки Президент України не був усунений зпоста в порядку імпічменту.

Стаття 106. Президент України:

1) забезпечує державну незалежність, національну безпеку іправонаступництво держави;

2) звертається з посланнями до народу та із щорічними іпозачерговими посланнями до Верховної Ради України про внутрішнє ізовнішнє становище України;

3) представляє державу в міжнародних відносинах, здійснюєкерівництво зовнішньополітичною діяльністю держави, ведепереговори та укладає міжнародні договори України;

4) приймає рішення про визнання іноземних держав;

5) призначає та звільняє глав дипломатичних представництвУкраїни в інших державах і при міжнародних організаціях; приймаєвірчі і відкличні грамоти дипломатичних представників іноземнихдержав;

6) призначає всеукраїнський референдум щодо змін Конституції України відповідно до статті 156 цієї Конституції, проголошуєвсеукраїнський референдум за народною ініціативою;

{ Офіційне тлумачення пункту 6 частини першої статті 106 див. вРішенні Конституційного Суду N 23-рп/2008 ( v023p710-08 ) від 15.10.2008 }

7) призначає позачергові вибори до Верховної Ради України устроки, встановлені цією Конституцією;

8) припиняє повноваження Верховної Ради України, якщопротягом тридцяти днів однієї чергової сесії пленарні засідання не можуть розпочатися; ( Офіційне тлумачення положень пункту 8частини першої статті 106 див. в Рішенні Конституційного СудуN 11-рп/2004 ( v011p710-04 ) від 19.05.2004 )

9) призначає за згодою Верховної Ради України Прем'єр-міністра України; припиняє повноваження Прем'єр-міністра України та приймає рішення про його відставку;

10) призначає за поданням Прем'єр-міністра України членів Кабінету Міністрів України, керівників інших центральних органів виконавчої влади, а також голів місцевих державних адміністраційта припиняє їхні повноваження на цих посадах; ( Офіційнетлумачення положення пункту 10 частини першої статті 106 див. вРішенні Конституційного Суду N 9-рп/2005 ( v009p710-05 ) від 13.10.2005 )

11) призначає за згодою Верховної Ради України на посадуГенерального прокурора України та звільняє його з посади;

12) призначає половину складу Ради Національного банкуУкраїни;

13) призначає половину складу Національної ради України зпитань телебачення і радіомовлення;

14) призначає на посади та звільняє з посад за згодоюВерховної Ради України Голову Антимонопольного комітету України,Голову Фонду державного майна України, Голову Державного комітетутелебачення і радіомовлення України;

15) утворює, реорганізовує та ліквідовує за поданнямПрем'єр-міністра України міністерства та інші центральні органивиконавчої влади, діючи в межах коштів, передбачених на утримання органів виконавчої влади; ( Офіційне тлумачення положень пункту 15частини першої статті 106 див. в Рішенні Конституційного СудуN 2-рп/2003 ( v002p710-03 ) від 28.01.2003 )

16) скасовує акти Кабінету Міністрів України та акти Ради міністрів Автономної Республіки Крим;

17) є Верховним Головнокомандувачем Збройних Сил України;призначає на посади та звільняє з посад вище командування ЗбройнихСил України, інших військових формувань; здійснює керівництво у сферах національної безпеки та оборони держави;

18) очолює Раду національної безпеки і оборони України;

19) вносить до Верховної Ради України подання про оголошеннястану війни та приймає рішення про використання Збройних Сил України у разі збройної агресії проти України;

20) приймає відповідно до закону рішення про загальну абочасткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або вокремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державнійнезалежності України;

21) приймає у разі необхідності рішення про введення вУкраїні або в окремих її місцевостях надзвичайного стану, а такожоголошує у разі необхідності окремі місцевості України зонаминадзвичайної екологічної ситуації -з наступним затвердженням цих рішень Верховною Радою України;

22) призначає третину складу Конституційного Суду України;

23) утворює суди у визначеному законом порядку;

24) присвоює вищі військові звання, вищі дипломатичні рангита інші вищі спеціальні звання і класні чини;

25) нагороджує державними нагородами; встановлюєпрезидентські відзнаки та нагороджує ними;

26) приймає рішення про прийняття до громадянства України таприпинення громадянства України, про надання притулку в Україні;

27) здійснює помилування;

28) створює у межах коштів, передбачених у Державному бюджетіУкраїни, для здійснення своїх повноважень консультативні, дорадчіта інші допоміжні органи і служби;

29) підписує закони, прийняті Верховною Радою України;

30) має право вето щодо прийнятих Верховною Радою Українизаконів із наступним поверненням їх на повторний розгляд ВерховноїРади України;

31) здійснює інші повноваження, визначені Конституцією України.

Президент України не може передавати свої повноваження іншимособам або органам.

Президент України на основі та на виконання Конституції ізаконів України видає укази і розпорядження, які є обов'язковимидо виконання на території України.

Акти Президента України, видані в межах повноважень,передбачених пунктами 3, 4, 5, 8, 10, 14, 15, 17, 18, 21, 22, 23,24 цієї статті, скріплюються підписами Прем'єр-міністра України і міністра, відповідального за акт та його виконання.

{ Стаття 106 в редакції, що діяла до внесення змін ЗакономN 2222-IV ( 2222-15 ) від 08.12.2004. Див. Рішення КонституційногоСуду N 20-рп/2010 ( v020p710-10 ) від 30.09.2010 }

Стаття 107. Рада національної безпеки і оборони України є координаційним органом з питань національної безпеки і оборони приПрезидентові України.

Рада національної безпеки і оборони України координує іконтролює діяльність органів виконавчої влади у сфері національноїбезпеки і оборони.

Головою Ради національної безпеки і оборони України єПрезидент України.

Персональний склад Ради національної безпеки і оборониУкраїни формує Президент України.

До складу Ради національної безпеки і оборони України за посадою входять Прем'єр-міністр України, Міністр оборони України,Голова Служби безпеки України, Міністр внутрішніх справ України,Міністр закордонних справ України.

У засіданнях Ради національної безпеки і оборони України можебрати участь Голова Верховної Ради України.

Рішення Ради національної безпеки і оборони України вводятьсяв дію указами Президента України.

Компетенція та функції Ради національної безпеки і оборониУкраїни визначаються законом.

Стаття 108. Президент України виконує свої повноваження довступу на пост новообраного Президента України.

Повноваження Президента України припиняються достроково уразі:

1) відставки;

2) неможливості виконувати свої повноваження за станом здоров'я;

3) усунення з поста в порядку імпічменту;

4) смерті.

Стаття 109. Відставка Президента України набуває чинності змоменту проголошення ним особисто заяви про відставку на засіданніВерховної Ради України.

Стаття 110. Неможливість виконання Президентом України своїхповноважень за станом здоров'я має бути встановлена на засіданніВерховної Ради України і підтверджена рішенням, прийнятимбільшістю від її конституційного складу на підставі письмового подання Верховного Суду України -за зверненням Верховної Ради України, і медичного висновку.

Стаття 111. Президент України може бути усунений з постаВерховною Радою України в порядку імпічменту у разі вчинення нимдержавної зради або іншого злочину.

{ Офіційне тлумачення частини першої статті 111 див. в РішенніКонституційного Суду N 19-рп/2003 ( v019p710-03) від 10.12.2003 }

Питання про усунення Президента України з поста в порядкуімпічменту ініціюється більшістю від конституційного складуВерховної Ради України.

Для проведення розслідування Верховна Рада України створюєспеціальну тимчасову слідчу комісію, до складу якої включаютьсяспеціальний прокурор і спеціальні слідчі.

Висновки і пропозиції тимчасової слідчої комісіїрозглядаються на засіданні Верховної Ради України.

За наявності підстав Верховна Рада України не менш як двоматретинами від її конституційного складу приймає рішення прозвинувачення Президента України.

Рішення про усунення Президента України з поста в порядкуімпічменту приймається Верховною Радою України не менш як трьомачетвертими від її конституційного складу після перевірки справиКонституційним Судом України і отримання його висновку щодододержання конституційної процедури розслідування і розглядусправи про імпічмент та отримання висновку Верховного Суду Українипро те, що діяння, в яких звинувачується Президент України,містять ознаки державної зради або іншого злочину.

Стаття 112. У разі дострокового припинення повноваженьПрезидента України відповідно до статей 108, 109, 110, 111 цієїКонституції виконання обов'язків Президента України на період дообрання і вступу на пост нового Президента України покладається наПрем'єр-міністра України. Прем'єр-міністр України в період виконання ним обов'язків Президента України не може здійснюватиповноваження, передбачені пунктами 2, 6, 8, 10, 11, 12, 14, 15, 16, 22, 25, 27 статті 106 Конституції України.

{ Стаття 112 в редакції, що діяла до внесення змін ЗакономN 2222-IV ( 2222-15 ) від 08.12.2004. Див. Рішення КонституційногоСуду N 20-рп/2010 ( v020p710-10 ) від 30.09.2010 }

Р о з д і л VI

КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ. ІНШІ ОРГАНИ ВИКОНАВЧОЇ ВЛАДИ

Стаття 113. Кабінет Міністрів України є вищим органом усистемі органів виконавчої влади.

Кабінет Міністрів України відповідальний перед ПрезидентомУкраїни та підконтрольний і підзвітний Верховній Раді України умежах, передбачених у статтях 85, 87 Конституції України.

Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керуєтьсяКонституцією і законами України, актами Президента України.

{ Стаття 113 в редакції, що діяла до внесення змін ЗакономN 2222-IV ( 2222-15 ) від 08.12.2004. Див. Рішення КонституційногоСуду N 20-рп/2010 ( v020p710-10 ) від 30.09.2010 }

Стаття 114. До складу Кабінету Міністрів України входятьПрем'єр-міністр України, Перший віце-прем'єр-міністр, три віце-прем'єр-міністри, міністри.

Прем'єр-міністр України призначається Президентом України зазгодою більше ніж половини від конституційного складу Верховної Ради України.

Персональний склад Кабінету Міністрів України призначаєтьсяПрезидентом України за поданням Прем'єр-міністра України.

Прем'єр-міністр України керує роботою Кабінету МіністрівУкраїни, спрямовує її на виконання Програми діяльності КабінетуМіністрів України, схваленої Верховною Радою України.

Прем'єр-міністр України входить із поданням до ПрезидентаУкраїни про утворення, реорганізацію та ліквідацію міністерств,інших центральних органів виконавчої влади в межах коштів,передбачених Державним бюджетом України на утримання цих органів. { Стаття 114 в редакції, що діяла до внесення змін ЗакономN 2222-IV ( 2222-15 ) від 08.12.2004. Див. Рішення Конституційного Суду N 20-рп/2010 ( v020p710-10 ) від 30.09.2010 }

Стаття 115. Кабінет Міністрів України складає повноваженняперед новообраним Президентом України.

Прем'єр-міністр України, інші члени Кабінету МіністрівУкраїни мають право заявити Президентові України про своювідставку.

Відставка Прем'єр-міністра України має наслідком відставкувсього складу Кабінету Міністрів України.

Прийняття Верховною Радою України резолюції недовіриКабінетові Міністрів України має наслідком відставку КабінетуМіністрів України.

Кабінет Міністрів України, відставку якого прийнятоПрезидентом України, за його дорученням продовжує виконувати своїповноваження до початку роботи новосформованого Кабінету Міністрів України, але не довше ніж шістдесят днів.

Прем'єр-міністр України зобов'язаний подати ПрезидентовіУкраїни заяву про відставку Кабінету Міністрів України зарішенням Президента України чи у зв'язку з прийняттям Верховною Радою України резолюції недовіри.

{ Стаття 115 в редакції, що діяла до внесення змін ЗакономN 2222-IV ( 2222-15 ) від 08.12.2004. Див. Рішення КонституційногоСуду N 20-рп/2010 ( v020p710-10 ) від 30.09.2010 } ( Текст документа взято з сайту "Законодавство України" )

Стаття 116. Кабінет Міністрів України:

1) забезпечує державний суверенітет і економічнусамостійність України, здійснення внутрішньої і зовнішньоїполітики держави, виконання Конституції і законів України, актівПрезидента України;

2) вживає заходів щодо забезпечення прав і свобод людини ігромадянина;

3) забезпечує проведення фінансової, цінової, інвестиційноїта податкової політики; політики у сферах праці й зайнятості населення, соціального захисту, освіти, науки і культури, охорониприроди, екологічної безпеки і природокористування;

4) розробляє і здійснює загальнодержавні програмиекономічного, науково-технічного, соціального і культурного розвитку України;

5) забезпечує рівні умови розвитку всіх форм власності;здійснює управління об'єктами державної власності відповідно дозакону;

6) розробляє проект закону про Державний бюджет України ізабезпечує виконання затвердженого Верховною Радою УкраїниДержавного бюджету України, подає Верховній Раді України звіт пройого виконання;

7) здійснює заходи щодо забезпечення обороноздатності інаціональної безпеки України, громадського порядку, боротьби зі злочинністю;

8) організовує і забезпечує здійснення зовнішньоекономічноїдіяльності України, митної справи;

9) спрямовує і координує роботу міністерств, інших органіввиконавчої влади;

10) виконує інші функції, визначені Конституцією та законамиУкраїни, актами Президента України.

{ Стаття 116 в редакції, що діяла до внесення змін ЗакономN 2222-IV ( 2222-15 ) від 08.12.2004. Див. Рішення КонституційногоСуду N 20-рп/2010 ( v020p710-10 ) від 30.09.2010 }

Стаття 117. Кабінет Міністрів України в межах своєїкомпетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковимидо виконання.

Акти Кабінету Міністрів України підписує Прем'єр-міністр України.

Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України,міністерств та інших центральних органів виконавчої владипідлягають реєстрації в порядку, встановленому законом.

Стаття 118. Виконавчу владу в областях і районах, містахКиєві та Севастополі здійснюють місцеві державні адміністрації.

{ Офіційне тлумачення положення частини першої статті 118 див. вРішеннях Конституційного Суду N 21-рп/2003 ( v021p710-03 ) від 25.12.2003, N 9-рп/2005 ( v009p710-05 ) від 13.10.2005 }

Особливості здійснення виконавчої влади у містах Києві таСевастополі визначаються окремими законами України.

{ Офіційне тлумачення положення частини другої статті 118 див. вРішеннях Конституційного Суду N 21-рп/2003 ( v021p710-03 ) від 25.12.2003, N 9-рп/2005 ( v009p710-05 ) від 13.10.2005 }

Склад місцевих державних адміністрацій формують головимісцевих державних адміністрацій.

{ Офіційне тлумачення положення частини третьої статті 118 див. вРішенні Конституційного Суду N 21-рп/2003 ( v021p710-03 ) від 25.12.2003 }

Голови місцевих державних адміністрацій призначаються напосаду і звільняються з посади Президентом України за поданнямКабінету Міністрів України.

{ Офіційне тлумачення положення частини четвертої статті 118 див. в Рішеннях Конституційного Суду N 21-рп/2003 ( v021p710-03 ) від 25.12.2003, N 9-рп/2005 ( v009p710-05 ) від 13.10.2005 }

Голови місцевих державних адміністрацій при здійсненні своїхповноважень відповідальні передПрезидентом України і Кабінетом Міністрів України, підзвітні та підконтрольні органам виконавчоївлади вищого рівня.

Місцеві державні адміністрації підзвітні і підконтрольнірадам у частині повноважень, делегованих їм відповідними районними чи обласними радами.

Місцеві державні адміністрації підзвітні і підконтрольніорганам виконавчої влади вищого рівня.

Рішення голів місцевих державних адміністрацій, що суперечатьКонституції та законам України, іншим актам законодавства України, можуть бути відповідно до закону скасовані Президентом Україниабо головою місцевої державної адміністрації вищого рівня.

Обласна чи районна рада може висловити недовіру головівідповідної місцевої державної адміністрації, на підставі чого Президент України приймає рішення і дає обґрунтовану відповідь.

Якщо недовіру голові районної чи обласної державноїадміністрації висловили дві третини депутатів від складувідповідної ради, Президент України приймає рішення про відставку голови місцевої державної адміністрації.

Стаття 119. Місцеві державні адміністрації на відповіднійтериторії забезпечують:

1) виконання Конституції та законів України, актів ПрезидентаУкраїни, Кабінету Міністрів України, інших органів виконавчоївлади;

2) законність і правопорядок; додержання прав і свободгромадян;

3) виконання державних і регіональних програмсоціально-економічного та культурного розвитку, програм охорони довкілля, а в місцях компактного проживання корінних народів інаціональних меншин - також програм їх національно-культурного розвитку;

4) підготовку та виконання відповідних обласних і районнихбюджетів;

5) звіт про виконання відповідних бюджетів та програм;

6) взаємодію з органами місцевого самоврядування;

7) реалізацію інших наданих державою, а також делегованихвідповідними радами повноважень.

Стаття 120. Члени Кабінету Міністрів України, керівники центральних та місцевих органів виконавчої влади не мають правасуміщати свою службову діяльність з іншою роботою, крімвикладацької, наукової та творчої у позаробочий час, входити доскладу керівного органу чи наглядової ради підприємства, що має наметі одержання прибутку. ( Офіційне тлумачення положення частинипершої статті 120 див. в Рішенні Конституційного Суду N 16-рп/2002 ( v016p710-02 ) від 17.10.2002 )

Організація, повноваження і порядок діяльності Кабінету Міністрів України, інших центральних та місцевих органіввиконавчої влади визначаються Конституцією і законами України.

{ Стаття 120 в редакції, що діяла до внесення змін ЗакономN 2222-IV ( 2222-15 ) від 08.12.2004. Див. Рішення Конституційного Суду N 20-рп/2010 ( v020p710-10 ) від 30.09.2010 }

Р о з д і л VII

ПРОКУРАТУРА

Стаття 121. Прокуратура України становить єдину систему, наяку покладаються:

1) підтримання державного обвинувачення в суді;

2) представництво інтересів громадянина або держави в суді увипадках, визначених законом;

3) нагляд за додержанням законів органами, які проводятьоперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство;

4) нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішеньу кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходівпримусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободигромадян.

{ Стаття 121 в редакції, що діяла до внесення змін ЗакономN 2222-IV ( 2222-15 ) від 08.12.2004. Див. Рішення КонституційногоСуду N 20-рп/2010 ( v020p710-10 ) від 30.09.2010 }

Стаття 122. Прокуратуру України очолює Генеральний прокурорУкраїни, який призначається на посаду за згодою Верховної РадиУкраїни та звільняється з посади Президентом України. ВерховнаРада України може висловити недовіру Генеральному прокуроровіУкраїни, що має наслідком його відставку з посади.

Строк повноважень Генерального прокурора України - п'ять років.

{ Офіційне тлумачення положень частини другої статті 122 див. вРішенні Конституційного Суду N 5-рп/2008 ( v005p710-08 ) від 02.04.2008 } { Стаття 122 в редакції, що діяла до внесення змін Законом N 2222-IV ( 2222-15 ) від 08.12.2004. Див. Рішення КонституційногоСуду N 20-рп/2010 ( v020p710-10 ) від 30.09.2010 }

Стаття 123. Організація і порядок діяльності органівпрокуратури України визначаються законом.

Р о з д і л VIII

ПРАВОСУДДЯ

Стаття 124. Правосуддя в Україні здійснюється виключносудами. Делегування функцій судів, а також привласнення цихфункцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються.

Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, щовиникають у державі.

{ Офіційне тлумачення положення частини другої статті 124 див. вРішеннях Конституційного Суду N 8-рп/2002 ( v008p710-02 ) від 07.05.2002, N 15-рп/2002 ( v015p710-02 ) від 09.07.2002 }

Судочинство здійснюється Конституційним Судом України тасудами загальної юрисдикції.

{ Офіційне тлумачення положення частини третьої статті 124 див. вРішенні Конституційного Суду N 8-рп/2002 ( v008p710-02 ) від 07.05.2002 }

Народ безпосередньо бере участь у здійсненні правосуддя черезнародних засідателів і присяжних.

Судові рішення ухвалюються судами іменем України і єобов'язковими до виконання на всій території України.

{ Офіційне тлумачення статті 124 див. в Рішенні КонституційногоСуду N 9-зп ( v009p710-97 ) від 25.12.97 }

Стаття 125. Система судів загальної юрисдикції в Українібудується за принципами територіальності і спеціалізації.

Найвищим судовим органом у системі судів загальної юрисдикціїє Верховний Суд України.

{ Офіційне тлумачення положення частини другої статті 125 див. вРішенні Конституційного Суду N 8-рп/2010 ( v008p710-10 ) від 11.03.2010 }

Вищими судовими органами спеціалізованих судів є відповіднівищі суди.

{ Офіційне тлумачення положення частини третьої статті 125 див. вРішенні Конституційного Суду N 8-рп/2010 ( v008p710-10 ) від 11.03.2010 }

Відповідно до закону діють апеляційні та місцеві суди.

Створення надзвичайних та особливих судів не допускається.

Стаття 126. Незалежність і недоторканність суддівгарантуються Конституцією і законами України.

{ Офіційне тлумачення положення частини першої статті 126 див. в Рішенні Конституційного Суду N 19-рп/2004 ( v019p710-04 ) від 01.12.2004 }

Вплив на суддів у будь-який спосіб забороняється.

{ Офіційне тлумачення положення частини другої статті 126 див. вРішенні Конституційного Суду N 19-рп/2004 ( v019p710-04 ) від 01.12.2004 }

Суддя не може бути без згоди Верховної Ради Українизатриманий чи заарештований до винесення обвинувального вирокусудом.

Судді обіймають посади безстроково, крім суддів Конституційного Суду України та суддів, які призначаються напосаду судді вперше.

Суддя звільняється з посади органом, що його обрав абопризначив, у разі:

1) закінчення строку, на який його обрано чи призначено;

2) досягнення суддею шістдесяти п'яти років;

3) неможливості виконувати свої повноваження за станомздоров'я;

4) порушення суддею вимог щодо несумісності;

5) порушення суддею присяги;

6) набрання законної сили обвинувальним вироком щодо нього;

7) припинення його громадянства;

8) визнання його безвісно відсутнім або оголошення померлим;

9) подання суддею заяви про відставку або про звільнення зпосади за власним бажанням.

Повноваження судді припиняються у разі його смерті.

Держава забезпечує особисту безпеку суддів та їхніх сімей.

Стаття 127. Правосуддя здійснюють професійні судді та, увизначених законом випадках, народні засідателі і присяжні.

Професійні судді не можуть належати до політичних партій тапрофспілок, брати участь у будь-якій політичній діяльності, мати представницький мандат, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу, крім наукової, викладацької татворчої.

На посаду судді може бути рекомендований кваліфікаційноюкомісією суддів громадянин України, не молодший двадцяти п'ятироків, який має вищу юридичну освіту і стаж роботи у галузі праване менш як три роки, проживає в Україні не менш як десять років та володіє державною мовою.

Суддями спеціалізованих судів можуть бути особи, які маютьфахову підготовку з питань юрисдикції цих судів. Ці суддівідправляють правосуддя лише у складі колегій суддів.

Додаткові вимоги до окремих категорій суддів щодо стажу, вікута їх професійного рівня встановлюються законом.

Захист професійних інтересів суддів здійснюється в порядку,встановленому законом.

Стаття 128. Перше призначення на посаду професійного судді строком на п'ять років здійснюється Президентом України. Всі іншісудді, крім суддів Конституційного Суду України, обираютьсяВерховною Радою України безстроково, в порядку, встановленомузаконом.

Голова Верховного Суду України обирається на посаду та звільняється з посади шляхом таємного голосування ПленумомВерховного Суду України в порядку, встановленому законом.

Стаття 129. Судді при здійсненні правосуддя незалежні іпідкоряються лише закону.

Судочинство провадиться суддею одноособово, колегією суддівчи судом присяжних.

Основними засадами судочинства є:

1) законність;

2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом ісудом;

3) забезпечення доведеності вини;

4) змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїхдоказів і у доведенні перед судом їх переконливості;

5) підтримання державного обвинувачення в суді прокурором;

6) забезпечення обвинуваченому права на захист;

7) гласність судового процесу та його повне фіксуваннятехнічними засобами;

8) забезпечення апеляційного та касаційного оскарженнярішення суду, крім випадків, встановлених законом; { Офіційнетлумачення положення пункту 8 частини третьої статті 129 див. в Рішеннях Конституційного Суду N 11-рп/2007 ( va11p710-07 ) від 11.12.2007, N 8-рп/2010 ( v008p710-10 ) від 11.03.2010 }

9) обов'язковість рішень суду.

Законом можуть бути визначені також інші засади судочинства в судах окремих судових юрисдикцій.

За неповагу до суду і судді винні особи притягаються доюридичної відповідальності.

Стаття 130. Держава забезпечує фінансування та належні умовидля функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів.

{ Офіційне тлумачення положення частини першої статті 130 див. вРішенні Конституційного Суду N 7-рп/2010 ( v007p710-10 ) від 11.03.2010 }

Для вирішення питань внутрішньої діяльності судів дієсуддівське самоврядування.

Стаття 131. В Україні діє Вища рада юстиції, до відання якоїналежить:

1) внесення подання про призначення суддів на посади або прозвільнення їх з посад;

{ Офіційне тлумачення пункту 1 частини першої статті 131 див. вРішенні Конституційного Суду N 14-рп/2001 ( v014p710-01 ) від 16.10.2001 }

2) прийняття рішення стосовно порушення суддями і прокурорамивимог щодо несумісності;

3) здійснення дисциплінарного провадження стосовно суддів Верховного Суду України і суддів вищих спеціалізованих судів тарозгляд скарг на рішення про притягнення до дисциплінарноївідповідальності суддів апеляційних та місцевих судів, а такожпрокурорів.

Вища рада юстиції складається з двадцяти членів. ВерховнаРада України, Президент України, з'їзд суддів України, з'їздадвокатів України, з'їзд представників юридичних вищих навчальнихзакладів та наукових установ призначають до Вищої ради юстиції по три члени, а всеукраїнська конференція працівників прокуратури -двох членів Вищої ради юстиції.

До складу Вищої ради юстиції входять за посадою ГоловаВерховного Суду України, Міністр юстиції України, Генеральнийпрокурор України.

Р о з д і л IX

ТЕРИТОРІАЛЬНИЙ УСТРІЙ УКРАЇНИ

Стаття 132. Територіальний устрій України ґрунтується назасадах єдності та цілісності державної території, поєднанняцентралізації і децентралізації у здійсненні державної влади,збалансованості і соціально-економічного розвитку регіонів, з урахуванням їх історичних, економічних, екологічних, географічнихі демографічних особливостей, етнічних і культурних традицій.

Стаття 133. Систему адміністративно-територіального устрою України складають: Автономна Республіка Крим, області, райони,міста, райони в містах, селища і села.

{ Офіційне тлумачення частини першої статті 133 див. в РішенніКонституційного Суду N 11-рп/2001 ( v011p710-01) від 13.07.2001 }

До складу України входять: Автономна Республіка Крим,Вінницька, Волинська, Дніпропетровська, Донецька, Житомирська,Закарпатська, Запорізька, Івано-Франківська, Київська, Кіровоградська, Луганська, Львівська, Миколаївська, Одеська,Полтавська, Рівненська, Сумська, Тернопільська, Харківська,Херсонська, Хмельницька, Черкаська, Чернівецька, Чернігівськаобласті, міста Київ та Севастополь.

Міста Київ та Севастополь мають спеціальний статус, якийвизначається законами України.

{ Офіційне тлумачення положення частини третьої статті 133 див. вРішеннях Конституційного Суду N 21-рп/2003 ( v021p710-03 ) від 25.12.2003, N 9-рп/2005 ( v009p710-05 ) від 13.10.2005 }

Р о з д і л X

АВТОНОМНА РЕСПУБЛІКА КРИМ

Стаття 134. Автономна Республіка Крим є невід'ємною складовоючастиною України і в межах повноважень, визначених КонституцієюУкраїни, вирішує питання, віднесені до її відання.

Стаття 135. Автономна Республіка Крим має КонституціюАвтономної Республіки Крим, яку приймає Верховна Рада АвтономноїРеспубліки Крим та затверджує Верховна Рада України не менш як половиною від конституційного складу Верховної Ради України.

Нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної РеспублікиКрим та рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим неможуть суперечити Конституції і законам України та приймаються відповідно до Конституції України, законів України, актівПрезидента України і Кабінету Міністрів України та на їхвиконання.

Стаття 136. Представницьким органом Автономної РеспублікиКрим є Верховна Рада Автономної Республіки Крим.

Верховна Рада Автономної Республіки Крим у межах своїхповноважень приймає рішення та постанови, які є обов'язковими довиконання в Автономній Республіці Крим.

Урядом Автономної Республіки Крим є Рада міністрів Автономної Республіки Крим. Голова Ради міністрів Автономної Республіки Кримпризначається на посаду та звільняється з посади Верховною РадоюАвтономної Республіки Крим за погодженням із Президентом України.

Повноваження, порядок формування і діяльності Верховної Ради Автономної Республіки Крим і Ради міністрів Автономної РеспублікиКрим визначаються Конституцією України та законами України,нормативно-правовими актами Верховної Ради Автономної РеспублікиКрим з питань, віднесених до її компетенції.

Правосуддя в Автономній Республіці Крим здійснюється судами,що належать до єдиної системи судів України.

Стаття 137. Автономна Республіка Крим здійснює нормативнерегулювання з питань:

1) сільського господарства і лісів;

2) меліорації і кар'єрів;

3) громадських робіт, ремесел та промислів; благодійництва;

4) містобудування і житлового господарства;

5) туризму, готельної справи, ярмарків;

6) музеїв, бібліотек, театрів, інших закладів культури, історико-культурних заповідників;

7) транспорту загального користування, автошляхів,водопроводів;

8) мисливства, рибальства;

9) санітарної і лікарняної служб.

З мотивів невідповідності нормативно-правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим Конституції України та законамУкраїни Президент України може зупинити дію цихнормативно-правових актів Верховної Ради Автономної РеспублікиКрим з одночасним зверненням до Конституційного Суду України щодоїх конституційності.

Стаття 138. До відання Автономної Республіки Крим належить:

1) призначення виборів депутатів Верховної Ради АвтономноїРеспубліки Крим, затвердження складу виборчої комісії Автономної Республіки Крим;

2) організація та проведення місцевих референдумів;

3) управління майном, що належить Автономній Республіці Крим;

4) розроблення, затвердження та виконання бюджету АвтономноїРеспубліки Крим на основі єдиної податкової і бюджетної політики України;

5) розроблення, затвердження та реалізація програм АвтономноїРеспубліки Крим з питань соціально-економічного та культурного розвитку, раціонального природокористування, охорони довкілля -відповідно до загальнодержавних програм;

6) визнання статусу місцевостей як курортів; встановлення зонсанітарної охорони курортів;

7) участь у забезпеченні прав і свобод громадян, національноїзлагоди, сприяння охороні правопорядку та громадської безпеки;

8) забезпечення функціонування і розвитку державної танаціональних мов і культур в Автономній Республіці Крим; охорона івикористання пам'яток історії;

9) участь у розробленні та реалізації державних програмповернення депортованих народів;

10) ініціювання введення надзвичайного стану та встановленнязон надзвичайної екологічної ситуації в Автономній Республіці Кримабо в окремих її місцевостях.

Законами України Автономній Республіці Крим можуть бутиделеговані також інші повноваження.

Стаття 139. В Автономній Республіці Крим діє ПредставництвоПрезидента України, статус якого визначається законом України.

Р о з д і л XI

МІСЦЕВЕ САМОВРЯДУВАННЯ

Стаття 140. Місцеве самоврядування є правом територіальноїгромади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільськугромаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

{ Офіційне тлумачення частини першої статті 140 див. в РішенняхКонституційного Суду N 12-рп/2002 ( v012p710-02) від 18.06.2002, N 21-рп/2003 ( v021p710-03 ) від 25.12.2003 }

Особливості здійснення місцевого самоврядування в містах Києві та Севастополі визначаються окремими законами України.

{ Офіційне тлумачення положення частини другої статті 140 див. вРішеннях Конституційного Суду N 21-рп/2003 ( v021p710-03 ) від 25.12.2003, N 9-рп/2005 ( v009p710-05 ) від 13.10.2005 }

Місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою впорядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і черезоргани місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради таїх виконавчі органи.

{ Офіційне тлумачення положення частини третьої статті 140 див. вРішенні Конституційного Суду N 21-рп/2003 ( v021p710-03 ) від 25.12.2003 }

Органами місцевого самоврядування, що представляють спільніінтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, є районні та обласні ради.

Питання організації управління районами в містах належить докомпетенції міських рад.

{ Офіційне тлумачення частини п'ятої статті 140 див. в РішенніКонституційного Суду N 11-рп/2001 ( v011p710-01) від 13.07.2001 }

Сільські, селищні, міські ради можуть дозволяти заініціативою жителів створювати будинкові, вуличні, квартальні таінші органи самоорганізації населення і наділяти їх частиноювласної компетенції, фінансів, майна.

Стаття 141. До складу сільської, селищної, міської радивходять депутати, які обираються жителями села, селища, міста наоснові загального, рівного, прямого виборчого права шляхомтаємного голосування строком на чотири роки.

Територіальні громади на основі загального, рівного, прямоговиборчого права шляхом таємного голосування обирають строком начотири роки відповідно сільського, селищного та міського голову,який очолює виконавчий орган ради та головує на її засіданнях.

{ Офіційне тлумачення положень частини другої статті 141 див. вРішенні Конституційного Суду N 21-рп/2003 ( v021p710-03 ) від 25.12.2003 }

Статус голів, депутатів і виконавчих органів ради та їхніповноваження, порядок утворення, реорганізації, ліквідаціївизначаються законом.

Голова районної та голова обласної ради обираютьсявідповідною радою і очолюють виконавчий апарат ради.

{ Стаття 141 в редакції, що діяла до внесення змін Законом N 2222-IV ( 2222-15 ) від 08.12.2004. Див. Рішення КонституційногоСуду N 20-рп/2010 ( v020p710-10 ) від 30.09.2010 }

Стаття 142. Матеріальною і фінансовою основою місцевогосамоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власностітериторіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а такожоб'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управліннірайонних і обласних рад.

{ Офіційне тлумачення частини першої статті 142 див. в РішенніКонституційного Суду N 11-рп/2001 ( v011p710-01) від 13.07.2001 }

Територіальні громади сіл, селищ і міст можуть об'єднувати надоговірних засадах об'єкти комунальної власності, а також коштибюджетів для виконання спільних проектів або для спільногофінансування (утримання) комунальних підприємств, організацій іустанов, створювати для цього відповідні органи і служби.

Держава бере участь у формуванні доходів бюджетів місцевого самоврядування, фінансово підтримує місцеве самоврядування.Витрати органів місцевого самоврядування, що виникли внаслідокрішень органів державної влади, компенсуються державою.

Стаття 143. Територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевогосамоврядування управляють майном, що є в комунальній власності;затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; встановлюють місцеві податки і збори відповідно дозакону; забезпечують проведення місцевих референдумів тареалізацію їх результатів; утворюють, реорганізовують таліквідовують комунальні підприємства, організації і установи, атакож здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питаннямісцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції.

Обласні та районні ради затверджують програмисоціально-економічного та культурного розвитку відповіднихобластей і районів та контролюють їх виконання; затверджуютьрайонні і обласні бюджети, які формуються з коштів державного бюджету для їх відповідного розподілу між територіальнимигромадами або для виконання спільних проектів та з коштів,залучених на договірних засадах з місцевих бюджетів для реалізаціїспільних соціально-економічних і культурних програм, та контролюють їх виконання; вирішують інші питання, віднесенізаконом до їхньої компетенції.

Органам місцевого самоврядування можуть надаватися закономокремі повноваження органів виконавчої влади. Держава фінансуєздійснення цих повноважень у повному обсязі за рахунок коштівДержавного бюджету України або шляхом віднесення до місцевогобюджету у встановленому законом порядку окремих загальнодержавнихподатків, передає органам місцевого самоврядування відповідні об'єкти державної власності.

Органи місцевого самоврядування з питань здійснення нимиповноважень органів виконавчої влади підконтрольні відповідниморганам виконавчої влади.

Стаття 144. Органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які єобов'язковими до виконання на відповідній території.

Рішення органів місцевого самоврядування з мотивів їхневідповідності Конституції чи законам України зупиняються у встановленому законом порядку з одночасним зверненням до суду.

{ Офіційне тлумачення положень статті 144 див. в РішенніКонституційного Суду України N 7-рп/2009 ( v007p710-09 ) від 16.04.2009 }

Стаття 145. Права місцевого самоврядування захищаються всудовому порядку.

Стаття 146. Інші питання організації місцевогосамоврядування, формування, діяльності та відповідальності органівмісцевого самоврядування визначаються законом.

Р о з д і л XII

КОНСТИТУЦІЙНИЙ СУД УКРАЇНИ

Стаття 147. Конституційний Суд України є єдиним органомконституційної юрисдикції в Україні.

Конституційний Суд України вирішує питання про відповідність законів та інших правових актів Конституції України і дає офіційнетлумачення Конституції України та законів України.

Стаття 148. Конституційний Суд України складається звісімнадцяти суддів Конституційного Суду України.

Президент України, Верховна Рада України та з'їзд суддівУкраїни призначають по шість суддів Конституційного Суду України.

Суддею Конституційного Суду України може бути громадянинУкраїни, який на день призначення досяг сорока років, має вищу юридичну освіту і стаж роботи за фахом не менш як десять років,проживає в Україні протягом останніх двадцяти років та володієдержавною мовою.

Суддя Конституційного Суду України призначається на дев'ятьроків без права бути призначеним на повторний строк.

Голова Конституційного Суду України обирається наспеціальному пленарному засіданні Конституційного Суду України зіскладу суддів Конституційного Суду України шляхом таємногоголосування лише на один трирічний строк.

Стаття 149. На суддів Конституційного Суду Українипоширюються гарантії незалежності та недоторканності, підставищодо звільнення з посади, передбачені статтею 126 цієїКонституції, та вимоги щодо несумісності, визначені в частинідругій статті 127 цієї Конституції.

Стаття 150. До повноважень Конституційного Суду Україниналежить:

1) вирішення питань про відповідність Конституції України(конституційність):

законів та інших правових актів Верховної Ради України;

{ Офіційне тлумачення положення абзацу другого пункту 1 частинипершої статті 150 див. в Рішенні Конституційного Суду N 7-рп/2002 ( v007p710-02 ) від 27.03.2002 }

актів Президента України;

{ Офіційне тлумачення положення абзацу третього пункту 1 частинипершої статті 150 див. в Рішенні Конституційного Суду N 7-рп/2002 ( v007p710-02 ) від 27.03.2002 }

актів Кабінету Міністрів України;

правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим.

Ці питання розглядаються за зверненнями: Президента України;не менш як сорока п'яти народних депутатів України; ВерховногоСуду України; Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини;Верховної Ради Автономної Республіки Крим;

2) офіційне тлумачення Конституції України та законівУкраїни.

З питань, передбачених цією статтею, Конституційний СудУкраїни ухвалює рішення, які є обов'язковими до виконання натериторії України, остаточними і не можуть бути оскаржені.

{ Офіційне тлумачення положення частини другої статті 150 див. вРішенні Конституційного Суду N 15-рп/2000 ( v015p710-00 ) від 14.12.2000 }

Стаття 151. Конституційний Суд України за зверненнямПрезидента України або Кабінету Міністрів України дає висновки провідповідність Конституції України чинних міжнародних договорівУкраїни або тих міжнародних договорів, що вносяться до ВерховноїРади України для надання згоди на їх обов'язковість.

За зверненням Верховної Ради України Конституційний СудУкраїни дає висновок щодо додержання конституційної процедурирозслідування і розгляду справи про усунення Президента України зпоста в порядку імпічменту.

Стаття 152. Закони та інші правові акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністючи в окремій частині, якщо вони не відповідають КонституціїУкраїни або якщо була порушена встановлена Конституцією Українипроцедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.

Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнанінеконституційними, втрачають чинність з дня ухваленняКонституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Матеріальна чи моральна шкода, завдана фізичним або юридичнимособам актами і діями, що визнані неконституційними,відшкодовується державою у встановленому законом порядку.

Стаття 153. Порядок організації і діяльності КонституційногоСуду України, процедура розгляду ним справ визначаються законом.

Р о з д і л XIII

ВНЕСЕННЯ ЗМІН ДО КОНСТИТУЦІЇ УКРАЇНИ

Стаття 154. Законопроект про внесення змін до КонституціїУкраїни може бути поданий доВерховної Ради України Президентом України або не менш як третиною народних депутатів України відконституційного складу Верховної Ради України.

Стаття 155. Законопроект про внесення змін до КонституціїУкраїни, крім розділу I "Загальні засади", розділу III "Вибори. Референдум" і розділу XIII"Внесення змін до Конституції України", попередньо схвалений більшістю від конституційного складуВерховної Ради України, вважається прийнятим, якщо на наступнійчерговій сесії Верховної Ради України за нього проголосувало неменш як дві третини від конституційного складу Верховної РадиУкраїни.

Стаття 156. Законопроект про внесення змін до розділу I"Загальні засади", розділу III "Вибори. Референдум" і розділу XIII"Внесення змін до Конституції України" подається до Верховної РадиУкраїни Президентом України або не менш як двома третинами відконституційного складу Верховної Ради України і, за умови йогоприйняття не менш як двома третинами від конституційного складу Верховної Ради України, затверджується всеукраїнськимреферендумом, який призначається Президентом України.

Повторне подання законопроекту про внесення змін до розділівI, III і XIII цієї Конституції з одного й того самого питання можливе лише до Верховної Ради України наступного скликання.

Стаття 157. Конституція України не може бути змінена, якщозміни передбачають скасування чи обмеження прав і свобод людини ігромадянина або якщо вониспрямовані на ліквідацію незалежності чина порушення територіальної цілісності України.

Конституція України не може бути змінена в умовах воєнногоабо надзвичайного стану.

Стаття 158. Законопроект про внесення змін до КонституціїУкраїни, який розглядався Верховною Радою України, і закон не бувприйнятий, може бути поданий до Верховної Ради України не ранішеніж через рік з дня прийняття рішення щодо цього законопроекту.

Верховна Рада України протягом строку своїх повноважень не може двічі змінювати одні й ті самі положення Конституції України.{ Офіційне тлумачення положення частини другої статті 158 див.в Рішенні Конституційного Суду N 8-рп/98 ( v008p710-98 ) від 09.06.98 }

Стаття 159. Законопроект про внесення змін до КонституціїУкраїни розглядається Верховною Радою України за наявностівисновку Конституційного Суду України щодо відповідностізаконопроекту вимогам статей 157 і 158 цієї Конституції.

{ Офіційне тлумачення статті 159 див. в Рішенні КонституційногоСуду N 8-рп/98 ( v008p710-98 ) від 09.06.98 }

Р о з д і л XIV

ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 160. Конституція України набуває чинності з дня їїприйняття.

{ Офіційне тлумачення статті 160 див. в Рішенні КонституційногоСуду N 4-зп ( v004p710-97 ) від 03.10.97 }

Стаття 161. День прийняття Конституції України є державнимсвятом - Днем Конституції України.

Р о з д і л XV

ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ

1. Закони та інші нормативні акти, прийняті до набуттячинності цією Конституцією, є чинними у частині, що не суперечитьКонституції України.

2. Верховна Рада України після прийняття Конституції України здійснює повноваження, передбачені цією Конституцією.

Чергові вибори до Верховної Ради України проводяться уберезні 1998 року.

3. Чергові вибори Президента України проводяться в останнюнеділю жовтня 1999 року.

4. Президент України протягом трьох років після набуттячинності Конституцією України має право видавати схваленіКабінетом Міністрів України і скріплені підписом Прем'єр-міністра України укази з економічних питань, не врегульованих законами, з одночасним поданням відповідного законопроекту до Верховної РадиУкраїни в порядку, встановленому статтею 93 цієї Конституції.

Такий указ Президента України вступає в дію, якщо протягомтридцяти календарних днів з дня подання законопроекту (за виняткомднів міжсесійного періоду) Верховна Рада України не прийме законабо не відхилить поданий законопроект більшістю від їїконституційного складу, і діє до набрання чинності законом,прийнятим Верховною Радою України з цих питань.

5. Кабінет Міністрів України формується відповідно до цієїКонституції протягом трьох місяців після набуття нею чинності.

6. Конституційний Суд України формується відповідно до цієїКонституції протягом трьох місяців після набуття нею чинності. Достворення Конституційного Суду України тлумачення законів здійснюєВерховна Рада України.

7. Голови місцевих державних адміністрацій після набуттячинності цією Конституцією набувають статусу голів місцевих державних адміністрацій згідно зі статтею 118 цієї Конституції, апісля обрання голів відповідних рад складають повноваження голівцих рад.

8. Сільські, селищні, міські ради та голови цих рад післянабуття чинності Конституцією України здійснюють визначені неюповноваження до обрання нового складу цих рад у березні 1998 року.

Районні та обласні ради, обрані до набуття чинності цієюКонституцією, здійснюють визначені нею повноваження до сформування нового складу цих рад відповідно до Конституції України.

Районні в містах ради та голови цих рад після набуттячинності цією Конституцією здійснюють свої повноваження відповіднодо закону.

9. Прокуратура продовжує виконувати відповідно до чинних законів функцію нагляду за додержанням і застосуванням законів тафункцію попереднього слідства -до введення в дію законів, що регулюють діяльність державних органів щодо контролю задодержанням законів, та до сформування системи досудового слідства і введення в дію законів, що регулюють її функціонування.

10. До прийняття законів, що визначають особливостіздійснення виконавчої влади в містах Києві та Севастополівідповідно до статті 118 цієї Конституції, виконавчу владу в цихмістах здійснюють відповідні державні адміністрації.

11. Частина перша статті 99 цієї Конституції вводиться в діюпісля введення національної грошової одиниці - гривні.

12. Верховний Суд України і Вищий арбітражний суд України здійснюють свої повноваження відповідно до чинного законодавстваУкраїни до сформування системи судів загальної юрисдикції вУкраїні відповідно до статті 125 цієї Конституції, але не довшеніж п'ять років.

Судді всіх судів в Україні, обрані чи призначені до днянабуття чинності цією Конституцією, продовжують здійснювати своїповноваження згідно з чинним законодавством до закінчення строку,на який вони обрані чи призначені.

Судді, повноваження яких закінчилися в день набуття чинностіцією Конституцією, продовжують здійснювати свої повноваженняпротягом одного року.

13. Протягом п'яти років після набуття чинності цієюКонституцією зберігається існуючий порядок арешту, тримання під вартою і затримання осіб, підозрюваних у вчиненні злочину, а такожпорядок проведення огляду та обшуку житла або іншого володінняособи.

14. Використання існуючих військових баз на території Українидля тимчасового перебування іноземних військових формувань можливена умовах оренди в порядку, визначеному міжнародними договорамиУкраїни, ратифікованими Верховною Радою України.


Законодательство Заменяет (1 текст(ов)) Заменяет (1 текст(ов)) Заменено следующим актом (1 текст(ов)) Заменено следующим актом (1 текст(ов))
Данные недоступны.

№ в WIPO Lex UA083